Пряхін Сергій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ice hockey pictogram.svg
Сергій Пряхін
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Васильович Пряхін
Дата народження 7 грудня 1963(1963-12-07) (51 рік)
Місце народження Москва, СРСР СРСР
Зріст 192 см
Вага 95 кг
Позиція нападник
Інформація про клуби
Професіональна кар'єра
Драфт НХЛ 252-й загальний, 1988
«Калгарі Флеймс»
Роки Клуб Ігри (голи)
1981–1989
1988–1991
1989–1991
1991–1994
1992–1993
1994–1998
1998–1999
1999–2000
СРСР «Крила Рад» (Москва)
Канада «Калгарі Флеймс»
США «Солт-Лейк Сіті Голден Іглз»
Швейцарія «ЦСК Лайонс»
Росія «Крила Рад» (Москва)
Фінляндія «Еспоо Блюз»
Японія «Одзі Сейсі»
Росія «Крила Рад» (Москва)
323 (92)
46 (3)
21 (6)
105 (58)
20 (4)
211 (52)
19 (6)
23 (4)


Національна збірна
1986–1990 СРСР СРСР 45 (4)


Сергій Васильович Пряхін (рос. Сергей Васильевич Пряхин; * 7 грудня 1963, Москва, СРСР) — радянський та російський хокеїст, нападник. Майстер спорту СРСР міжнародного класу.

Біографія[ред.ред. код]

Кар'єра гравця[ред.ред. код]

У 1973 році став займатися хокеєм в команді «Торпедо» (Москва), в 1975 перейшов в хокейну школу «Крила Рад».

У 1979 після закінчення СДЮШОР «Крила Рад» був зарахований до складу команди майстрів «Крила Рад», де грав по 1989 включно. З 1984 по 1989 — капітан команди. У чемпіонатах СРСР — 323 матчі, 92 шайби.

У 1981 став чемпіоном Європи серед юніорів, в 1983 — чемпіоном світу серед молодіжних команд.

У 1988 в дванадцятому раунді Драфта НХЛ під 252 номером був обраний Калгарі Флеймс. У тому ж році став кращим бомбардиром за системою гол+пас на Кубок Шпенглера 1988.

У 1989 став першим радянським гравцем, якому офіційно керівництво Держкомспорту СРСР дозволив виступати в НХЛ. У Північній Америці до цього поставилися з подивом. Газета «Нью-Йорк Таймс» у квітні 1989 писала: "March 29. NHL Team Signs First Soviet Player, And He's a Surprise ".

Кліфф Флетчер, президент і генеральний менеджер «Калгарі Флеймс», команди яка вибрала Пряхіна на драфті говорив у той час: «Сергій — першопроходець. Вони посилають його сюди на перевірку, подивитися як піде процес. Чесно кажучи, я думаю, що його присутність тут збільшує шанси Девілс отримати Фетісова на наступний сезон».[1] За контрактом Пряхіну виплачувалося $ 125 тис. за рік. Також за контрактом передбачались $ 150 тис. преміальних, які однак могли бути виплачені тільки Хокейній Федерації СРСР. Пізніше Пряхін уточнював, що всіх цих грошей він практично не отримував.[2]

Пряхін потрапив в команду за 2 гри до кінця регулярного чемпіонату. Він дебютував 30 березня 1989 в матчі проти «Вінніпега», виграного 4:1, і провів на майданчику 14 хвилин. Вболівальники зустріли появи Пряхіна на льоду оплесками.

У плей-оф разом з командою дійшов до фіналу, де завоював Кубок Стенлі в матчах проти «Монреаль Канадієнс‎». Пряхін в тих матчах не брав участь і тому його імені немає на Кубку, однак керівництво «Калгарі» включило його до командної фотографії. Крім того, Сергій усе ж отримав перстень чемпіона.

У «Калгарі Флеймс» грав до кінця сезону 1990/1991. У чемпіонатах НХЛ провів 46 матчів, закинув 3 шайби, в турнірах Кубка Стенлі — 1 матч. Разом з Пряхіним весь цей час грав екс-армієць Сергій Макаров, проте в одній ланці вони так і не грали. Пряхін найчастіше грав у 4-ій ланці.

У квітні 1990, несподівано для Сергія, його викликали до Швейцарії в розташування збірної СРСР на чемпіонат світу. У складі збірної на турнірі провів 3 матчі.

У 1991 переїжджає до Швейцарії, де провів 3 сезони в клубі ЦСК Лайонс. У перший сезон разом з ним грав Володимир Крутов. Після закінчення сезону з Пряхіним і Крутовим продовжувати контракт не стали. Пряхін два місяці 1992 року грав в МХЛ за «Крила Рад» (20 ігор, 4 голи), після чого його викликали назад в Цюрих. У 1994 отримав травму меніска, що змусило керівництво розлучитися з гравцем.

Через на деякий час на Пряхіна вийшов фінський клуб «Еспоо Блюз», де Сергій провів сезони з 1994 по 1998 роки. У 1998–1999 виступав у клубі «Одзі Сейсі» (Японія). У 2000, після сезону в «Крилах Рад», закінчив кар'єру гравця.

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

З 2003 по травень 2005 року працював тренером команди «Крила Рад-2», в 2005–2007 — тренер «Крил Рад», в 2007–2008 — працював у СДЮШОР «Крила Рад». З липня 2008 — тренер команди «Крила Рад-2».

Одночасно з тренерською роботою займається журналістикою. Входить до складу редакції газети «Советский спорт».

Сім'я[ред.ред. код]

Одружений, дружина Лариса, син Ігор.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]