Пряшів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто Пряшів
словац. Prešov
Coa Slovakia Town Eperjes.svg Vlajka2.jpg
Герб Прапор
Пряшів
Основні дані
Країна Словаччина Словаччина
Край Пряшівський
Округ Пряшів
Перша згадка 1247
Населення 91 498
Площа 70,40 км²
Географічні координати 49°00′06″ пн. ш. 21°14′22″ сх. д. / 49.00167° пн. ш. 21.23944° сх. д. / 49.00167; 21.23944Координати: 49°00′06″ пн. ш. 21°14′22″ сх. д. / 49.00167° пн. ш. 21.23944° сх. д. / 49.00167; 21.23944
Висота над рівнем моря 296 м
Місцева влада
Адреса Mestský úrad

Hlavná 73

080 68 Prešov 1

Веб-сторінка http://www.presov.sk/portal/
Староста Павел Гадярі
Карта
Пряшів (Словаччина)
Пряшів
Пряшів
Собор св. Мікулаша
греко-католицький собор св. Іоана Хрестителя
православний собор св. Александра Невського

Пряшів, Прешов (словац. Prešov, нім. Preschau, лат. Eperiessinum) — місто у східній Словаччині на р. Ториса, адміністративний центр Пряшівського краю та Пряшівського округу. Пряшів не лежить на українській етнографічній території, але є її природним центром.

Історія[ред.ред. код]

Історичні будинки і церква Св. Миколая

Засноване у 12 столітті; Від середньовіччя важливий транзитний торговий осередок між Угорщиною й Галичиною, осідок Шариської жупи.

Угорський Пряшів[ред.ред. код]

Угорська назва міста Пряшів Епер'єш (Eperjes). З часів середньовіччя належало Угорській короні святого Стефана. 1374 — угорський монарх Людвік дарує Пряшеву статус "вільного королівського міста". Кількість угорців у Пряшеві скоротилася після Першої Світової війни та Тріанонської угоди. 1919 місто окуповане військами Угорської Червоної Армії, на багнетах якої у Пряшеві оголошено Словацьку (комуністичну) Республіку Рад. У Пряшеві народилися деякі видатні угорці. За доби незалежної Словаччини чисельність угорців у місті стабілізувалася на рівні 0,2%.

З 1816 р. — головне місто греко-католицької Пряшівської єпархії.

Пряшів став осередком української культури на початку 1850-их pp., коли заходами О. Духновича було засноване «Літературноє заведеніе пряшевськоє», яке мало 72 членів, проіснувало з 1850 до 1853 р. і видало 9 книг, зокрема підручники та 3 альманахи «Поздравленіє русинов» (1850 — 1852). У 1862 р. було засновано іншу організацію з харитативно-культурною метою — Общество Івана Христителя. 1880 року пряшівський греко-католицький єпископ Товт Николай сприяв заснуванню єпархіальної семінарії у місті.

Несприятливі обставини й реакційно-москвофільська орієнтація місцевої інтелігенції, переважно духовної, загальмувала в наступні десятиліття культурно-просвітницьку роботу. Вона знову ожила після приєднання Пряшівщини до Чехословаччини у 1919 р. Але й тоді у Пряшеві й на укр. Пряшівщині, яку адміністративно не об'єднано з Закарпатською Україною («Підкарпатською Руссю»), культурне життя розвивалося слабо, при виразній перевазі консервативної й москвофільської орієнтації. У місті існувало кілька москвофільських організацій (Русский народный совѣт, Русский народный дом, Русский клуб, Русский музей, з 1933 р. самостійне Общество ім. Духновича, Союз русских женщин, Союз русских Учителей), що не виявляли ширшої діяльності. Виходили газети: «Русское Славо» (з 1924, церк.), москвофільська «Народная газета» (з 1924), «Рус. народився газета» {1937 — 38) і укр. «Слово народа» (в 1931 — 32 p., ред. І. Невицька). З журналів виходили: «Церковь и школа» (з 1919, язичієм), «Русская школа»1926). Діяли греко-католицька духовна (з 1880) і учительська семінарії (з 1895), греко-католицька гімназія (з 1936; мовою викладання було «язичіє» і російська мова).

Український Пряшів[ред.ред. код]

Зусиллями українського священика (прелата) о. Емануїла Бігарія було засновано філію українського товариства «Просвіта» у Пряшеві (став її головою).

У 1945 р. Пряшів став офіційно визнаним центром українського населення у Чехо-Словаччині. Була заснована Українська Народна Рада Пряшівщини; тут появлялися газета «Пряшевщина», «Звезда-Зоря» і журнал «Колокольчик-Дзвіночок» та діє Український народний театр, що дав за перші 25 pp. понад 160 прем'єр українською і російською мовами.

З 1951 р. в Пряшеві діє Культурна спілка українських трудящих. Замість «Пряшевщини» засновано 1951 р. тижневик «Нове життя», ілюстрований місячник «Дружно вперед» (обидва виходять українською мовою), перед певним часом виходив літ.-суспільний квартальник (потім двомісячник) «Дукля».

З 1952 р. у Пряшеві постала українська філія Спілки словацьких письменників. У місті було українське радіомовлення (тепер в Кошицях), кафедри української мови й літератури на двох факультетах університету ім. Шафарика, Православний Богословський факультет, українська середня і основна школи, Піддуклянський Український народний ансамбль.

У видавництві «Дукля» виходить щороку 10 — 15 книжок. Кадри української інтелігенції у Пряшеві за останні роки помітно зросли. З 1950 р. Пряшів осідок православного єпископа, з 1969 р. — ординаріату відновленої греко-католицької церкви.

Станом на початок XXI ст. саме у Пряшеві залишилися головні осередки культурного життя діаспори: «Руський дім», Монастир отців Василіан та православна церква святого Алєксандра Нєвського.

Пам'ятки культури[ред.ред. код]

  • Карафова в'язниця- зараз галерея
  • Босаків будинок
  • греко-католицький єпископський палац
  • Пряшівська кальварія- представляє комплекс каплиць в стилі бароко та костел св. Хреста з 1753 р. на пагорбі на західній окраїні міста
  • ратуша
  • «Башта»
  • Театр Йонаша Заборського
  • Театр Александра Духновича- русинськомовний театр, до 1990 р. Український Національний Театр

Храми[ред.ред. код]

  • Собор св. Мікулаша з пол. 14 ст.
  • протестантський костел св. Трійці
  • костел францисканців св. Йозефа
  • греко-католицький собор св. Іоана Хрестителя, в якому знаходиться копія туринської плащаниці
  • православний собор св. Александра Невського
  • синагога

Населення[ред.ред. код]

У місті проживає 91.498 чол, у тому числі близько 1200 українців.

Національний склад населення (за даними останнього перепису населення — 2001 року):

Склад населення за приналежністю до релігії станом на 2001 рік:

Міста-побратими[ред.ред. код]

Панорама Пряшева

Персоналії[ред.ред. код]

Народились[ред.ред. код]

Проживання, праця[ред.ред. код]

  • Отець Товт Николай — пряшівський єпископ
  • доктор Мушинка Микола — фольклорист та українознавець, мистецтвознавець, літературознавець, бібліограф українського походження

Спорт[ред.ред. код]

  • футбольний клуб «1.ФЦ Татран Прешов» виступає у найвищій Цоргонь лізі
  • гандбольний клуб «ГТ Татран Прешов»- чоловіча команда виступає у найвищій словацькій лізі, найвищій угорській лізі, учасник європейської ліги, сьогодні найкращий словацький гандбольний клуб, «Tatran Handball Arena» вміщує 1 453 глядачів. Жіноча команда має власний спортмайданчик.
  • хокейний клуб «HC 07 Prešov» виступає в 1-ій хокейній лізі, колишній учасник Словацької Екстраліги, «ICE Aréna»- вміщує 5 500 глядачів.
  • баскетбольний клуб
  • волейбольний клуб

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Словаччина Це незавершена стаття з географії Словаччини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.