Пріцак Омелян Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Омелян Йосипович Пріцак
Пріцак Омелян Йосипович.jpg
Народився 7 квітня 1919(1919-04-07)
Лука, Самбірський район, Східна Галичина
Помер 29 травня 2006(2006-05-29) (87 років)
Бостон, Массачусетс, США
Місце проживання Україна, США
Національність українець
Галузь наукових інтересів Історія, сходознавство
Заклад Український науковий інститут Гарвардського університету
Alma mater Львівський університет
Вчене звання професор-емерітус, академік
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Кримський Агатангел Юхимович
Відомий завдяки: хозарськими теоріями походження державності на Русі

Омеля́н Йо́сипович Пріца́к (*7 квітня 1919, с. Лука (Озерне) Самбірський район, Львівська область — 29 травня 2006, Бостон, Массачусетс, США) — українсько-американський історик, мовознавець, філолог-орієнталіст, організатор української науки у світі, засновник і довголітній директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, співзасновників Міжнародної асоціації україністів, редактор багатьох наукових часописів.

Навчався в Львівському, Берлінському та Геттингенському університетах. Викладав в університетах Геттингена, Гамбурга, Сіетлу. Ініціатор та засновник англомовного наукового журналу «Гарвардські українознавчі студії», Міжнародної Асоціації Україністів (МАУ). Серед відзнак науковця — золота медаль за праці з алтаїстики (1990, Будапешт). До 1998 — директор Інституту сходознавства імені А.Кримського НАНУ. Член академій багатьох країн, зокрема, турецької, американської, канадської, латвійської.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Закінчивши навчання в Тернопільській гімназії, вступає на історичний факультет Львівського університету. Після його закінчення (1940), продовжує традиції історичної школи Михайла Грушевського та сходознавчих студій свого безпосереднього наставника Агатангела Кримського. Упродовж 1936–1939 рр. Пріцак виконував обов'язки секретаря Комісії нової історії України Наукового товариства імені Тараса Шевченка. У 1940–1941 рр. працював на посаді молодшого наукового співробітника Львівського відділу Інституту історії України та навчався в аспірантурі Інституту мовознавства АН УРСР, де наукове керівництво обдарованим молодим науковцем здійснював академік Агатангел Кримський.

У воєнні та післявоєнні роки Пріцак продовжив навчання у Берлінському (1943–1945) та Геттінгенському (1946–1948) університетах. Згодом працював доцентом і професором університетів у Геттінгені, Гамбурзі, в університеті штату Вашингтон (м. Сіетл), Гарвардському університеті. Видатний український науковець відомий як дійсний член НТШ, УВАН, Турецької академії мови, Національної академії наук і мистецтв США, Латвійської академії, численних міжнародних наукових товариств. Був президентом Міжнародного товариства з вивчення мов, культури й історії угро-фінських та алтайських народів (1958–1965). Засновник Українського наукового інституту в Гарвардськім університеті та його директор упродовж 1968–1989 рр. 1990-го О. Пріцака обрали іноземним членом НАН України, у 1991–1998 рр. — директор Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України. Редактор багатьох наукових часописів, зокрема журналу Ural-Altaische Jahrbuch і видавничої серії Slavo-Orientalia.

О. Пріцак відомий у світі як один зі співзасновників Міжнародної асоціації україністів (1989), керівник її археографічної комісії. Завдяки його невтомним зусиллям розпочато упорядкування «Гарвардської бібліотеки давнього українського письменства». О. Пріцак був одним з ініціаторів перевидання багатотомної «Історії України-Руси» М. Грушевського (1991–1998). Саме з його аналізу історіософії великого українського історика і першого Президента України розпочинався перший том видання. З 1998 р. О. Пріцак постійно жив і працював у США.

Наукові зацікавлення науковця охоплювали надзвичайно широке коло питань історії України, Східної Європи, Азії, алтайської, тюркської та слов'янської філології. В українській історіографії чи не найвідомішою стала концепція О. Пріцака про походження Русі, зв'язок давньої історії України та тюркомовного світу. Для науковця сама історія була передусім точною наукою і, як і всі точні науки, «абстрактною інтелектуальною дисципліною».

Праці[ред.ред. код]

Найважливіша праця О.Пріцака «Походження Русі», українське видання

Автор близько 1000 наукових праць зі сходознавства та історії України. Зокрема, «Караханідські студії», «Староболгарський список князів», «Підстави тюркської філології», «Хазарсько-єврейські документи Х століття», «Слов'яни і авари», «Походження Русі», «Що таке історія України?», «Історіографія та історіософія Михайла Грушевського», «Шевченко-пророк».

Основні роботи:

  • The origins of the Old Rus' weights and monetary systems: Two studies in Western Eurasian metrology and numismatics in the seventh to eleventh centuries. Cambridge, Mass.: Distributed by Harvard University Press for the Harvard Ukrainian Research Institute, 1998.
  • From Kievan Rus' to modern Ukraine: Formation of the Ukrainian nation (with Mykhailo Hrushevski and John Stephen Reshetar). Cambridge, Mass.: Ukrainian Studies Fund, Harvard University, 1984.
  • Khazarian Hebrew documents of the tenth century. (with Golb, Norman Ithaca: Cornell University Press, 1982.
  • «The Polovcians and Rus'» (Journal Article in Archivum Eurasiae medii aevi), 1982.
  • The origin of Rus'. Cambridge, Mass.: Distributed by Harvard University Press for the Harvard Ukrainian Research Institute, 1981.
  • Studies in medieval Eurasian history London: Variorum Reprints, 1981.
  • On the writing of history in Kievan Rus. Cambridge, Mass.: Ukrainian Studies Fund, Harvard University, 1980.
  • The Khazar Kingdom's Conversion to Judaism. (Journal Article in Harvard Ukrainian studies, 1978)
  • The Pechenegs: A Case of Social and Economic Transformation (Journal Article in Archivum Eurasiae medii aevi), 1975
  • Two Migratory Movements in the Eurasian Steppe in the 9th-11th Centuries. (Conference Paper in Proceedings : Proceedings of the 26th International Congress of Orientalists, New Delhi 1964, Vol. 2)
  • The Decline of the Empire of the Oghuz Yabghu (Journal Article in Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States), 1952.
  • Пріцак, Омелян. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг).[переклад з англійської О. Буценка та Ю. Олійника]  — Т. І. — К.: Обереги, 1997. — 1080 с.
  • Пріцак, Омелян Походження Русі. Стародавні скандинавські саги і Стара Скандинавія. — т. II. — К.: Обереги, 2003 — 1304 с.

Література[ред.ред. код]

  • Максим Кирчанів Орієнт в українській інтелектуальній традиції ХХ століття / М. Кирчанів // Omeljan Pritsak Armağani. A Tribute to Omeljan Pritsak / eds. M. Alpargu, Y. Öztürk. — Sakarya, 2007. — C. 747–765.
  • Русанівський В. М. Пріцак Омелян Йосипович // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9 — С. 495.
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]