Психоделічний рок

Психоделічний рок — стиль рок-музики, що виник у 1960-х роках, один із різновидів психоделічної музики. Музика психоделічного року викликана непостійністю й швидкою зміною думок. Може бути навіть реверсований хід думок. В ньому автор змальовує свої фантазії, галюцінації, уяви тощо. Переважно пісні такого типу вирізняються великою кількістю епітетів, порівнянь, алегорій, гіпербол й прислівників. Інколи речення в піснях такого типу бувають логічно не пов'язані між собою. Зазвичай в них є філософська думка. Перші представники цього стилю вживали психоактивні ліки.

Елементи психоделічного року використовуються також у прогресивному році й важкому металі.

Найвідоміші виконавці

Pink Floyd

Найвідоміший і найтиповіший представник стилю. Дискографію Pink Floyd можна вважати дуже добрим і якісним збірником психоделіки.

The Beatles

Один з перших всесвітньовідомих гуртів, що експериментував у цьому напрямку. Особливо характерні деякі композиції з альбомів:

• Rubber Soul (1965) — Norwegian Wood (використання індійських музичних інструментів);
• Revolver (1966) — Love You Too (ритм задають східними музичними інструментами), Tomorrow Never Knows (ламаний ритм, незвичайні звуки, які прокручують наче задом наперед);
• Sgt Pepper's Lonely Hearts Club Band (1967) — Lucy In The Sky With Diamonds (одна з найкращих пісень The Beatles такого стилю, її намагалися наслідувати та переспівувати майже всі тогочасні групи), остання пісня A Day In The Life (незвичайне звучання клавішних і дивні слова);
• Magical Mystery Tour (1967)

The Doors

у виконанні присутні типові елементи психоделічних пісень: спокійний інструментальний вступ, поступове нарощування ритму і голосу, вибух посередині, нелогічні тексти, вигуки і ніби погасання у кінці композиції

• The Doors (1967) — 13-хвилинна композиція «The End»;
• платівка Strange Days (1967)

Аудіоприклад

 Tomorrow Never Knows^{опис файлу}

Посилання

Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.