Психоз (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Психоз
Автор Роберт Блох
Назва мовою оригіналу Psycho
Країна США
Мова англійська
Жанр трилер
Видавництво Simon & Schuster
Публікація 1959 рік

Психоз (англ. Psycho), також відомий під назвами Психо та Психопат — психологічний роман-трилер 1959 року, написаний американським письменником Робертом Блохом. Двічі екранізований — Альфредом Хічкоком 1960 року та Ґасом Ван Сентом 1998 року.

Сюжет[ред.ред. код]

Норман Бейтс - холостяк середнього віку, чиїм життям керує владна матір, разом з якою вони тримають невеличкий готель в місті Фейрвел, штат Каліфорнія. Їх бізнес занепадає після того, як шосе було перенесено далі від мотелю. Одного разу просто посеред жахливої сварки між матір'ю та сином приїжджає новий відвідувач - дівчина на ім'я Меріон Крейн, яка втекла після крадіжки $40 тисяч з банку, в якому вона працювала. Гроші вона хоче витратити на весілля та спільне життя зі своїм коханцем Семом Лумісом. Норман сором'язливо просить дівчину пообідати з ним, що доводить до сказу його матір - Меріон чує її крики «Я вб'ю цю суку!».

Під час вечері між Норманом та Мері відбувається розмова, під час якої дівчина пропонує віддати жінку до психіатричної лікарні, але Норман запевняє, що його матір перебуває в здоровому ґлузді. Повернувшися до номеру Меріон вирішує повернути гроші та сприйняти наслідки свого вчинку. Декілька хвилин по тому в її номері з'являється стара, яка вбиває дівчину кухонним ножем, а по тому відтинає їй голову. Напившися після вечері Норман втрачає свідомість, а отямившись чоловік виявляє труп Меріон. Після тривалих роздумів та бажання видати матір владі, Норман вирішує заховати тіло Меріон.

Тим часом Сем знайомиться з сестрою Мері, Лайлою, яка є занепокоєною зникненням дівчини. З ними обидвома зустрічається Мілтон Арбоґаст - приватний слідчий, найнятий босом Меріон для пошуку грошей. Незабаром зачіпки приводять його до мотелю Бейтса, й після розмови з Норманом він розуміє, що той щось від нього приховує. Він телефонує до Лайли та повідомляє її про свої здогадки, а потім прямує до будинку Бейтсів, де знову відбувається страшне вбивство.

Сем та Лайла приїжджають до Фейрвела в пошуках Арбоґаста. Там вони знайомляться з шеріфом, який говорить їм, що місіс Бейтс давно померла: вона отруїла себе та свого коханця Джо Консайдена. Юний Норман знайшов тіла та отримав психологічну травму, в результаті чого провів певний час в психіатричній лікарні. Так молоді люди приїжджають до мотелю й, поки Сем відволікає увагу Нормана, Лайла пробирається до будинку Бейтсів, де знаходить муміфікований жіночий труп. Тієї ж хвилини на неї нападає стара з ножем, яка виявилася переодягненим в костюм матері Норманом. Сем, на якого напав Норман після того, як Лайла вирушила до будинку, опритомніє та рятує жінку. По тому приїздить поліція та заарештовує Бейтса.

В дільниці слідчий повідомляє, що виявилося, що це Норман отруїв матір та її коханця. Вона була деспотичною жінкою, яка виховувала сина в суворості, переконуючи, що секс - це гріх, а всі жінки довкола - повії. Коли ж у Норми Бейтс з'явився коханець, Норманом оволоділи ревнощі й він вбив обидвох. В результаті, аби подавити в собі почуття провини, Норман розвинув у собі другу особистість - особистість його матері, якій приписував вбивства інших дівчат, а не лише смерть Меріон.

Джерела[ред.ред. код]

В листопаді 1957 року, за два роки до виходу роману, Еда Ґейна було заарештовано в своєму рідному місті Флейнфілд, штат Вісконсін за вбивство двох жінок. Коли поліція обшукала його будинок, то знайшла посуд, меблі, а також багато побутових виробів, виготовлених з людської шкіри та частин тіла. Психіатри, що оглядали Ґейна, прийшли до висновку, що він намагався створити собі подобу жіночого костюма, аби прикидатися своєю померлою матір'ю, яку сусіди описували як пуританку з жорстким та владним характером.

На момент арешту Ґейна Блох жив усього за 35 миль (56 кілометрів) від Плейнфілда, в місті під назвою Вейавеґа. Почувши про страшні події, але не знайомий з деталями цієї кримінальної історії, Блох почав писати роман про людину, яка живе по сусідству й виявилась справжнім монстром, що зачаївся. Багато років по тому, як подробиці справи випливли назовні, Блох здивувався тому, як достовірно він продумав Нормана Бейтса і наскільки він схожий на Еда Ґейна.[1]

Продовження[ред.ред. код]

За певний час Блох написав ще два продовження свого роману, але по жодному з них не було знято сіквелу фільма Альфреда Хічкока - нові фільми було знято за оригінальним сценарієм, чиї сюжети лише віддалено нагадували події романів.

В першому романі-продовжені Психоз 2, Норман втікає з психіатричної лікарні, перевдягнувшись у монашку, до Голлівуда, який для читачів виглядає ще навіженішим, аніж сам Бейтс. В третьому романі Будинок психопата дія відбувається за багато часу по тому, коли мотель Бейтса було відкрито для туристів у якості місцевого атракціону.

Екранізації[ред.ред. код]

Роман було двічі екранізовано Голлівудом - Альфред Хічкок зняв свою версію ще 1960 року з Ентоні Перкінсом та Джанет Лі в головних ролях. А 1998 року вийшла екранізація Ґаса Ван Сента з Вінсом Воном та Енн Хечч в ролях Нормана Бейтса та Меріон Кейн відповідно.

Крім того, фільм Хічкока породив ще 3 продовження, а наприкінці 1980-их років було знято пілотний епізод телевізійного серіалу, в якому дія відбувалась в мотелі Бейтса вже після смерті Нормана. Але жоден з наступних фільмів не досяг слави оригіналу 1960 року, а версія 1998 року була сприйнята негативно як критиками, так й глядачами - фільм буквально покадрово відтворював стрічку Хічкока й, відповідно, рімейк не зміг змагатися з оригіналом.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]