Психологічний опір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Психологі́чний о́пірявище яке досить часто зустрічається в психологічній клінічній практиці, при якому пацієнт прямо чи опосередковано противиться зміні своєї поведінки або відмовляється обговорювати, згадувати, або думати про очевидно клінічно значущі переживання.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Beutler, L. E., Moleiro, C. M., & Talebi, H. (2002a). Resistance in psychotherapy: What conclusions are supported by research? Journal of Clinical Psychology, 58(2), 207-217.

Посилання[ред.ред. код]