Психо (фільм, 1960)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 25 березня 2013.
| Пси́хо | |
|---|---|
| Psycho | |
.jpg) |
|
| Жанр | трилер, жахи |
| Режисер | Альфред Хічкок |
| Продюсер | Альфред Хічкок |
| Сценарист | Роберт Блох, Джозеф Стефано |
| У головних ролях |
Джанет Лі, Ентоні Перкінс |
| Композитор | Бернард Херрманн |
| Кінокомпанія | Paramount Pictures |
| Тривалість | 109 хв. |
| Країна |  США |
| Рік | 1960 |
| IMDb | ID 0054215 |
| Кошторис | $806 947 |
| Касові збори | $50,000,000 млн. |
| Наступний | Психо 2 |
«Пси́хо» або «Психо́з» (англ. «Psycho») — американський трилер режисера Альфреда Хічкока (1960). Екранізація однойменного роману Роберта Блоха, неодноразово названий кінокритиками найкращим [Джерело?] зі створених трилерів. Уперше в кіно було змальовано не стільки злочин, скільки хворобу вбивці, його психоз, особистість вбивці.
Бюджет фільму склав 806 947 доларів, а прибутки від прокату — понад 40 мільйонів.
Зміст |
Синопсис [ред.]
Секретарка Маріон Крейн скористалась можливістю прихопити гроші боса і втекти з міста, щоб розпочати нове життя, однак страх перед законним покаранням переслідує її. Дівчина зупиняється на ніч у мотелі, власником якого є Норман Бейтс — скромний юнак, котрий все життя піклувався про свою хвору матір. Розмова з цим втіленням доброти та терпимості остаточно переконує Маріон у хибності обраного шляху, і вона вирішує повернути вкрадене. Проте тієї ж ночі її жорстоко вбивають.
У ролях [ред.]
- Ентоні Перкінс — Норман Бейтс
- Джанет Лі — Меріон Крейн
- Віра Майлз — Лайла Крейн, сестра Меріон
- Джон Гевін — Сем Луміс
- Мартін Балсам — детектив Мілтон Арбогаст
- Джон Макінтрайр — шеріф Ел Чамберс
- Саймон Окленд — лікар Фред Річмонд
- Вон Тейлор — Джордж Лоувери, шеф Меріон
- Френк Альбертсон — Том Кесіді, клієнт
- Ларен Татл — Еліза Чамберс, дружина шерифа
- Патриція Хічкок — Керолін, колега Меріон
- Джон Андерсон — Чарлі
- Морт Майлз — патрульний офіцер поліції
Знімальна група [ред.]
- Режисер — Альфред Хічкок
- Сценарій — Джозеф Стефано за романом Роберта Блоха
- Головний оператор — Джон Расел
- Художники-постановники: Джозеф Хьорлі, Роберт Клетворті
- Декоратор — Джордж Майло
- Директор виробництва — Лью Лірі
- Титри — Сол Бесс
- Монтаж — Джордж Томазіні
- Костюми — Хелен Колвіг
- Грим — Джек Беррон, Роберт Доун
- Стиліст з зачісок — Флоранс Буш
- Спецефекти — Кларенс Шампань
- Запис звуку — Уолдон Уотсон, Вільям Рассел
- Асистент режисера — Хілтон Грін
- Консультант з живопису — Сол Бес
- Музика — Бернард Херман
Цікаві факти [ред.]
- У знаменитій[Джерело?] сцені вбивства у ванні пронизливий звук створюється скрипками, по яких різко водять смичками. А звук ножа, що впивається в тіло, — це звук ножа, якого встромляють у диню. Сама ж сцена знімалася з 17 грудня по 23 грудня 1959 року, причому знімалася взагалі без участі Перкінса (він у цей час перебував у Нью-Йорку). Сцена мала близько 90 склеювань при монтажі.
- Альфред Хічкок купив у Роберта Блоха права на екранізацію його роману анонімно і лише за 9 тисяч доларів. Пізніше Хічкок до прем'єри скупив стільки екземплярів роману, скільки зміг знайти, щоб зберегти кінцівку фільму у таємниці.
- Однією з причин, чому Хічкок вирішив зняти фільм на чорно-білу плівку, — це рішення не робити фільм надто кривавим. Іншою причиною була економія.
- Роль крові у фільмі виконував шоколадний сироп.
- Повне ім'я божевільного вбивці — Норман Френсіс Бейтс. Його хобі — набивання опудал птахів — таксидермія.
- Як завжди у фільмах Хічкока, у фільмі «Психо» в одній зі сцен можна побачити камео самого режисера — приблизно на сьомій хвилині фільму він стоїть в ковбойському капелюсі біля вікон офісу Меріон.
- Увесь саундтрек фільму виконується виключно на струнних музичних інструментах.
- В основі фільму лежить історія справжнього маніяка зі штату Вісконсин Еда Ґейна (а пізніше цей сюжет використовували автори «Техаської різанини бензопилою»).
- Перкінс отримав за роль гонорар рівно у 40 тисяч доларів, а композитор Херман отримав 34 501 доларів, що було в 2 рази вище його початкової ставки — таким чином Хічкок вирішив винагородити Хермана за приголомшливу музику до фільму.
- У знаменитій сцені в душі Норман Френсіс Бейтс завдав 12 ударів ножем.
- У 1983, 1986 і 1990 рр. було відзнято фільми «Психо 2», «Психо 3» і «Психо 4: Початок».
- Перкінс погодився зніматися у фільмі, навіть не прочитавши сценарію.
- Будівництво будинку «під мотель Бейтса» обійшлося в 15 тис. доларів.
- Після смерті Меріон у фільмі крупно показані її розплющені очі із звуженими зіницями. Офтальмологи завалили Хічкока листами, в яких указували на цю помилку, — адже зіниці людини розширюються після смерті. Лікарі настійно радили використовувати беладонну, щоб імітувати ефект мертвого ока. У наступних фільмах Хічкок незмінно слідував цій пораді.
Нагороди [ред.]
- 4 номінації на Оскар у 1961 році (краща актриса другого плану (Джанет Лі), кращі декорації серед чорно-білих фільмів, краща операторська робота, краща режисура). Однак жодна з номінацій не перемогла.
- Премія Едгара Аллана По за кращий фільм сценаристу і автору романа у 1961 році.
- Золотий глобус (Джанет Лі) за кращу роль другого плану у 1961 році.
Посилання [ред.]
|
|||||||||||||||||
