Птича
| село Птича | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Дубенський |
| Громада | Тараканівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA56040350140014702 |
| Облікова картка | село Птича |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1545 |
| Населення | 1090 |
| Площа | 2,55 км² |
| Густота населення | 427,4 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 35645 |
| Телефонний код | +380 3656 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°18′49″ пн. ш. 25°36′12″ сх. д. / 50.31361° пн. ш. 25.60333° сх. д.Координати: 50°18′49″ пн. ш. 25°36′12″ сх. д. / 50.31361° пн. ш. 25.60333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
215 м |
| Водойми | р. Іква |
| Відстань до обласного центру |
62 км |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Тараканів, вул. Львівська, 117 |
| Карта | |
  Птича | |
 Птича | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Пти́ча — село в Україні, у Тараканівській сільській громаді Дубенського району Рівненської області. Населення становить 930 осіб. Колишній (до 2020 р.) центр Птицької сільської ради. З 2020 року входить до складу Тараканівської сільської громади. Через село проходить автомобільна дорога Київ-Чоп, а також Львівська залізниця (станція Птича).
Розташування, рельєф та корисні копалини[ред. | ред. код]
Розташоване на лівому березі річки Ікви, за 18 км від районного центру м. Дубно, у географічній зоні Мале Полісся, майже на межі Малого Полісся із Повчанською височиною. Висота над рівнем моря коливається від 202 м у східній частині села до 240 м у західній частині.
Сусідні села: Верба (півд. захід), Білогородка (захід), Стара Носовиця (схід), Турковичі (півн. схід).
Історія[ред. | ред. код]
1545 рік — згадується у ревізії Кременецького замку, де зазначено, що власник села князь Василь Острозький має обов'язок утримувати при замку одну з городень.
1671 рік, грудень — через містечко Птича проїздив німецький мандрівник Ульріх фон Вердум, який згадує, що Птича «була цілком спустошена, але потрохи знову відбудовується», лежить на височині, належить «князеві з Острога» і має папський костел, дві церкви і єврейську божницю.
1753 рік — село згадується у дарчому записі про подарування князем Янушем Сангушком міста Дубна, містечка Птичі та ще 70 сіл князю Станіславу Любомирському з обов'язком тримати в Дубенському замку 270 піших людей для військових потреб та оборони фортеці.
Після поділу Речі Посполитої 1793 року територія, до якої належить Птича, окупована Російською імперією. Містечко знаходилось у складі Дубенського повіту Волинської губернії.
У 1906 році містечко Вербівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 16 верст, від волості 2. Дворів 168, мешканців 1024[1].
В часи Першої світової війни біля Птичі проходила лінія фронту. З осені 1915 року перебувало під владою австро-угорських військ. В червні 1916 року захоплене російськими військами в ході Брусиловського прориву.
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань, а також підписання Польщею сепаратного Ризького мирного договору село опиняється під владою Республіки Польща.
З 1919 року село входить до складу Вербської ґміни Дубенського повіту Волинського воєводства.
У вересні 1939 року, згідно із пактом Молотова — Ріббентропа, село захоплено СРСР. В 1940 році Птича увійшла до складу Вербського району новоутвореної Ровенської області.
У червні 1941 року село було в центрі найбільшої танкової битви в історії — Дубно—Луцьк—Броди. Відоме тим, що неподалік було здійснено перший танковий таран радянським лейтенантом Олександром Фроловим. В околицях села йшли жорстокі танкові бої.
У березні 1944 року село захоплено Червоною Армією.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
З 12 червня 2020 року у складі Тараканівської сільської громади.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,27% |
| російська | 0,73% |
Культові споруди[ред. | ред. код]
У селі є церква Успіння Пресвятої Богородиці. 2 листопада 2014 року в селі проведено голосування, під час якого 407 парафіян підтримали перехід церковної громади до Української Православної Церкви Київському Патріархату, 305 висловились залишитися в УПЦ МП.
За заявою українських ЗМІ, при початку богослужінь УПЦ КП не обійшлося без протидії зі сторони Московського патріархату. 27 грудня 2014 року завезені семінаристи Почаївської Лаври та «церковні тітушки» — молоді чоловіки міцної тілобудови — з газовими балончиками — в Птичі «проповідували руський мир». Однак церкву вдалося відстояти[3].
20 квітня 2015 року представники УПЦ Московського патріархату захопили церкву Успіння Пресвятої Богородиці — прибули на 5 автобусах, побили парафіян, зірвали замки та увірвались до храму[4].
18 листопада 2015 року сесія Птицької сільради ухвалила рекомендаційне рішення про почергове Богослужіння в церкві Успіння Богородиці, однак представники Московського патріархату оскаржили це рішення в адміністративному суді[5].
18 грудня 2015 року до Птичі прибули монахи та віряни Московского Патріархату, були віряни на автівках з волинськими номерами[5], загальною кількістю до 400 осіб та захопили церкву[6].
За заявою ЗМІ, небажаючи проводити почергову службу в церкві, прихильники Московського патріархату упродовж року кілька разів перекривали міжнародну автотрасу Київ-Чоп[5].
У квітні 2018 року мати загиблого на сході України під Іловайськом Миколи Гуменюка, вояка 51-ї окремої механізованої бригади, хотіла перепоховати сина в рідному селі, однак прихильники Московського патріархату відспівати Героя в рідній церкві не дозволили[7][8].
Постаті[ред. | ред. код]
- Федорин Роман Анатолійович — солдат, воїн ЗСУ.
- Гуменюк Микола Олександрович (1983—2014) — солдат, воїн ЗСУ, загинув під Іловайськом.[9]
Сучасність[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року в селі проживало 1090 мешканців. Діє загальноосвітня школа І—ІІ ступенів (9 класів), бібліотека з підключенням до інтернету, ФАП.
Працюючі підприємства: ФГ «Птича-Агро», асфальтний завод італійської будівельної компанії «Тодіні».
До села підведено газ.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Молитва у селі Птича Рівненської області. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 31 грудня 2014.
- ↑ Московський патріархат захопив Свято-Успенський храм у c.Птича на Рівненщині[недоступне посилання]
- ↑ а б в ПОЛІЦЕЙСЬКІ ОБМЕЖИЛИ ДОСТУП ДО ЦЕРКВИ В СЕЛІ ПТИЧІ НА РІВНЕНЩИНІ
- ↑ СЬОГОДНІ У РІВНОМУ ВІРЯНИ УПЦ (МП) ПІКЕТУВАТИМУТЬ ОДА У ЗВ'ЯЗКУ ІЗ КОНФЛІКТОМ В СЕЛІ ПТИЧА
- ↑ «Що зробив — те й отримав. Нічого його сюди везти», — Московський патріархат на Рівненщині не дозволяє поховати Героя АТО
- ↑ Полеглого захисника України не дають відспівувати у рідному селі московські попи. Архів оригіналу за 24 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
- ↑ Гуменюк Микола Олександрович. Віртувльний меморіал героїв Рівненщини (uk-ua) . Процитовано 2 квітня 2024.
Джерела[ред. | ред. код]
- Село Птича // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.}
- Ptycza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 264. (пол.)
- Литовська метрика. Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року/Підготував В. Кравченко; редкол: П. Сохань (відповідальний редактор), Г. Боряк, М. Крикун та ін. Наук. тов. ім. Шевченка в Америці, Наук. тов. ім. Шевченка в Україні, НАН України, Інститут укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — Київ, 2005. — 597 с.
- Коментар прес-служби Рівненської єпархії щодо ситуації у селі Птича Дубенського району
| |||||
| ||||||||||
