Публій Клодій Фразея Пет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Публій Клодій Фразея Пет (лат. Publius Clodius Thrasea Paetus, д/н — † 66) — політичний діяч ранньої Римської імперії, філософ—стоїк.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з роду Клодіїв з м.Патавіум. Про батьків немає відомостей. замолоду перебрався до Риму. Тут здобув повагу та прихильність з боку різних станів. Тоді ж став сенатором. У 56 році призначається консулом-суфектом (разом з Луцієм Дувієм Авітом). Тоді ж йому було доручено слідкувати за книгами Сівілли. У 57 році підтримував у сенаті посланців провінції Кілікії, які скаржилися на зловживання намісника Гая Коссуціана Капітона.

У 59 році виступив з критикою вбивства Нероном своєї матері Агріппіни. Після цього випадку фактично очолив духовну опозицію до імператора. У 62 році виступав за більш м'яке покарання для претора Антістія Сосіана, який випусти книгу з критикою Нерона. Внаслідок постійних конфліктів з імператором Фрасея Пет відійшов від участі у роботі сенату. Своїм бездоганним життям Пет протиставив себе розпусті Нерона та його оточення. В наступні роки захищав Клавдія Тімарха, виступав за обмеження надання грошових та інших подяк намісникам провінцій, але сенат не підтримав Пета.

Зрештою у 66 році Нерон під загрозою війська змусив сенат проголосувати за страту Публія Клодія. Народний трибун Арулен Рустік запропонував накласти вето на рішення сенату, проте Фразея Пет відмовився й наклав на себе руки.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Цецинія Аррія Молодша

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Wilhelm Adolf Schmidt, Geschichte der Denk und Glaubensfreiheit (Berlin, 1847);
  • Charles Merivale, History of the Romans under the Empire, Kapitel 53;