Публій Корнелій Лентул Спінтер (консул 57 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пу́блій Корне́лій Ле́нтул Спі́нтер (104 — 47 роки до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, визначний красномовець свого часу. Отримав агномен «Спінтер» за схожість з актором на цеж ім'я.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з патриціанського роду Корнеліїв Лентулів. Син Публія Корнелія Лентула, легата 90 року до н. е. У 74 році до н. е. був міським квестором, за розпорядження сенату карбував монети. У 69 році до н. е. протидіяв сенату щодо облаштування Криту.

У 63 році до н. е. став курульним еділом, влаштувавши чудові ігри. На цій посаді надав підтримку Ціцерону стосовно придушення змови Луція Сергія Катиліни. У 60 році до н. е. був міським претором, влаштував ігри на честь Аполлона. Цього ж року став членом колегії понтифіків. В якості провінції отримав Ближню Іспанію.

У 57 році до н. е. при підтримці Гая Цезаря Лентул обраний консулом (разом з Квінтом Цецилієм Метеллом Непотом). Доклав зусиль для повернення до Риму Марка Ціцерона. У 56—54 роках Публій Лентул був проконсулом Кілікії. під час цього намагався допомогти Птолемею Авлету повернути собі трон у Єгипті, але Лентули завадили Помпей та Красс. Після цього Публій Корнелій видав закон щодо впорядкування справ на Кіпрі, захищав провінціалів від відкупників. У 53 році до н. е. повернувся до Риму, але в очікуванні трвумфу стояв біля брам міста до 51 року до н. е. У 50 році до н. е. внаслідок величезних боргів розпродав значну частину майна.

З початком громадянської війни між Гаєм Цезарем та Гнеєм Помпеєм Публій лентул підтримав останнього. З 10 когортами захищав м. Аускул, але при наближені Цезаря передав керування гарнізоном Вібулію Руфу, а сам перебрався до м. Корфіній. Зрештою вимушений був здатися Цезаря, але згодом помилував Лентула. Після цього знаходився у Путеолах, де розмірковував про подальші дії, але все ж таки приєднався до Помпея в Епірі. Після поразки помпеянців при Фарсалі Публій Корнелій втік до Родоса, де й сконав.

Родина[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Fasti Cap. Degrassi 56 f.
  • Friedrich Münzer: Cornelius 238). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band IV,1, Stuttgart 1900, Sp. 1392—1398.