Публій Корнелій Сципіон Еміліан Африканський Молодший

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Публій Корнелій Сципіон Еміліан Африканський Молодший
лат. P. Cornelius P.f.P.n. Scipio Aemilianus
Народився 185 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Помер 129 до н. е.[1]
Рим, Римська республіка
Країна Стародавній Рим
Діяльність давньоримський політик, давньоримський військовий
Знання мов латина
Суспільний стан патрицій[d][1] і нобілітет[1]
Посада цензор Стародавнього Риму, давньоримський сенатор[d][2] і консул[2]
Військове звання легат
Рід Cornelii Sciponesd
Батько Публій Корнелій Сципіон або Луцій Емілій Павло Македонський[1][1]
Мати Папірія Мазонія[3]
Родичі Публій Корнелій Сципіон[1][1]
Брати, сестри Квінт Фабій Максим Еміліан[1][1], Aemiliad, Aemiliad і Aemiliad
У шлюбі з Семпронія[1][1]
Нагороди

Публій Корнелій Сципіон Еміліан Африканський Молодший (лат. Publius Cornelius Scipio Aemilianus Africanus (Iunior) Numantinus, 185 до н. е. — 129 до н. е.) — видатний римський полководець, який брав участь у Третій Пунічній війні і зруйнуванні Карфагену.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був сином Луція Емілія Павла, проте у дворічному віці був усиновлений Публієм Корнелієм Сципіоном Африканським, який свого часу переміг Ганнібала.

Під час подорожі по Греції Публій, а згодом і його старший брат Квінт, супроводжували свого рідного батька. Він дозволив їм забрати бібліотеку македонського царя. Так у Публія виникла велика любов до книг. Протягом цієї ж подорожі у нього також зав'язались хороші стосунки з Полібієм — майбутнім римським істориком. Він потім згадував про мужність, стриманість, відвагу молодого Сципіона та його любов до прекрасного.

У 152 до н. е. іспанці відновили воєнні дії проти римлян. Полібій писав, що дуже невелика кількість людей погоджувалися стати військовими трибунами. Проте мужній Публій сам попросив взяти його в Іберію. Проте повстання невдовзі було придушене і Сципіонові не вдалося нічим відзначитися. Проте у тому ж році виник конфлікт між Карфагеном та колишнім союзником Риму Нумідією. Марк Катон за дорученням сенату був відправлений туди для вирішення конфлікту. Проте прибувши туди він зауважив розквіт Карфагену і налякався можливої загрози з його сторони. Він закликав зруйнувати місто. Його пропозицію було підтримано, потрібно було лише проводу до війни. Ним став напад Карфагену на Нумідію. Римляни висунули карфагенянам три ультиматуми: видача 300 заручників із знатних громадян, здача всієї зброї та боєприпасів, а також знищення самого міста. Вони виконали всі вимоги і попросили перемир'я на місяць, аби виграти трохи часу. Самовпевнені римляни погодились, а тим часом карфагеняни амністували Газдрубала і добре підготувалися до оборони. Тому облоги 149—148 до н. е. нічого не дали. Римська армія стала недисциплінованою.

У цей же час Публій Корнелій Сципіон Еміліан став консулом, незважаючи на свій молодий вік. Йому також доручили командування армією у Африці та ведення військової кампанії. Прибувши до Карфагену, він навів порядок у римському війську, відновив дисципліну, оволодів передмістям Карфагену, домігся того, що місто було оточене зі всіх сторін. Проте зі штурмом не поспішав. Внаслідок довгої облоги у місті розпочався голод і хвороби. Навесні 146 до н. е. Сципіон розпочав штурм карфагенської цитаделі — Бірси. Його солдати протягом 6 днів пересувались по дахах, скидаючи колоди на людей, які проходили під будівлями. Врешті 50-тисячне населення Бірси вибрало п'ятьох представників, які просили про помилування. Сципіон погодився залишити живими усіх крім 900 перебіжчиків, які підпалили храм і кинулись у вогонь. Усі ж, хто здались у полон, були продані у рабство. Сципіон хотів зберегти місто, але з сенату прийшла постанова знищити місто. Карфаген підпалили, і горів він 17 днів. За хоробрість і військову доблесть йому також було присвоєно агномен та тилул перемоги Африканський.

Сципіон та Полібій оглядають руїни Карфагена

У 145 до н. е. Публій на деякий час припинив всяку військову і політичну діяльність і зайнявся філософією.

У 142 до н. е. обрано цензором.

У 135 до н. е. вдруге обрано консулом, для придушення повстання у місті Нуманція на півночі Іспанії. Він знову організував тривалу облогу, і жителі, які потерпали від голоду, були змушені здатися. Вони також були продані в рабство, місто знищене у 133 до н. е.

Через рік у Римі Публій Корнелій Сципіон Африканський був або задушений у власному ліжку, або вчинив самогубство, або помер передчасною смертю. Через півтора століття Гай Веллей Патеркул написав, що «смерть Сципіона вважають насильницькою лише деякі».

Література[ред. | ред. код]

  • Балух В. О., Коцур В. П. Історія Стародавнього Риму: Курс лекцій. — Чернівці: Книги ХХІ, 2005. — 680 с.
  • Остерман Л. Римская история в лицах. — Москва, 1997. — 623 с. (рос.)
  1. а б в г д е ж и к л м н п Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
  3. Любкер Ф. Papirii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 983–984.