Пугачов Омелян Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пугачов Омелян Іванович
Pugachyov.jpg
Народився 1742
станиця Зимовійська (нині Волгоградська область) Росія Росія
Помер 10 (21) січня 1775(1775-01-21)
Москва
страта
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Діяльність отаман селянської війни
Дружина Софія Дмитрівна, Устина Петрівна
Діти Трофим, Аграфена, Христина

Омеля́н Іва́нович Пугачо́в (*1742 — †10 (21) січня 1775, Москва) — донський козацький отаман, один із керівників селянської війни на землях Російської імперії у 17731775 рр.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в українській станиці Зимовійській на Дону, говорив українською мовою[1]. Прізвище Пугачов, пішло від призвіська діда - Михайла Пугача. Відповідно до офіційної версії, Пугачов видавав себе за законного царя, імператора Петра III, який, згідно з тією ж версією, був убитий.

В офіційних документах Пугачов називався «вором» (тобто злодієм).

У повстанні під проводом Пугачова брали участь представники багатьох народів Великого Степу (донські й українські козаки, калмики, башкири, чуваші, казахи, марійці). Повстання було жорстоко придушене військами Російської імперії, частина донської старшини у процесі повстання перейшла на службу в імперське військо. Засуджений до четвертування, страчений 10 (21) січня 1775 на Болотяній площі в Москві.

Після страти Пугачова, степова вольниця вже ніколи не мала тої сили і влади, що раніше.

Більшість документів пугачовської сторони, які могли б підтвердити, заперечити чи уточнити офіційну версію, не дійшли до нашого часу, оскільки їх свідомо знищила влада Російської імперії. Питаннями історії донського козацтва і пугачовської війни тривалий час займався поет Олександр Пушкін, що знайшло відображення в т.ч. в написанні ним повісті "Капітанська дочка".

Українське коріння Пугачова[ред.ред. код]

Портрет Пугачова, намальований поверх портрета Катерини ІІ.

Батьківщина Пугачова, станиця Зимовійська, вперше згадується як містечко Зимовійко у списку донських козацьких містечок 1672-го року. Розташовувалася на правому березі середньої течії річки Дон, в Зимовому луці. У джерелах, що пов’язані з повстанням Пугачова, називається «малоросійською станицею». Повідомлення про «малоросійську станицю Зимовійську» трапляються у слідчих документах, які відносяться до розслідування повстання Пугачова 1773-1775 рр., а саме в офіційному висновку Оренбурзької таємної слідчої комісії від 1774-го року.

« Место, где сей изверг на свет произник, есть казачья малороссийская Зимовейская станица.  »

Таким чином було з’ясовано і українське походження Омеляна Пугачова. Певна річ, що створюючи відповідний міф навколо імені Пугачова, спочатку імперська російська, а потім радянська влада, намагалися змалювати його типовим представником російського донського або уральського козацтва (повстання Пугачова розпочалося на Уралі). Про українське походження могутнього отамана згадували у своїх творах лише ті автори, які також, як і він, мали відношення до української землі. Так згадав про це видатний російський письменник українського походження Володимир Короленко у своєму нарисі «Пугачовська легенда на Уралі» 1900-го року, а в радянські часи писав у своїй праці «Козацтво в селянській війні 1773-1775 рр.» історик Іонас Рознер (Львів, 1966-й рік).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]