Пуерто-Рико

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вільно асоційована держава Пуерто-Рико
Estado Libre Asociado de Puerto Rico

Прапор Пуерто-Рико Герб Пуерто-Рико
Прапор Герб
Девіз: Joannes Est Nomen Eius
Іван — це ім'я Його
Гімн: «La Borinqueña»
Розташування Пуерто-Рико
Столиця
(та найбільше місто)
Сан-Хуан
18°29′ пн. ш. 66°08′ зх. д. / 18.483° пн. ш. 66.133° зх. д. / 18.483; -66.133
Офіційні мови іспанська мова, англійська мова
Державний устрій Співдружність, Залежна територія США
 - Президент США Барак Обама
 - Губернатор Пуерто-Рико Луїс Фортуно
Площа
 - Загалом 9 104 км² (169)
 - Води (%) 1,6
Населення
 - оцінка 2005 р. 3 912 055 (126)
 - перепис 2006 р. 3 913 054
 - Густота 434/км² (21)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний 74,89 млрд. (68)
 - На душу населення $19 100 (Список країн за ВВП на душу населення)
Валюта Долар США (USD)
Часовий пояс −4
Домен інтернету .pr
Телефонний код +787

Вільно асоційована держава Пуе́рто-Ри́ко (ісп. Estado Libre Asociado de Puerto Rico, англ. Commonwealth of Puerto Rico) — територія, що перебуває на правах самоуправління під юрисдикцією США і має статус «неінкорпорованої організованої території» (unincorporated organized territory), що означає, що дана територія не є невід'ємною частиною США, верховна влада належить Конгресу США, але дія на ній Конституції США обмежена. Розташована в Вест-Індії, на острові Пуерто-Рико з групи Великих Антильських островів (що відділяють Карибське море від Мексиканської затоки і Атлантичного океану) і низці прилеглих малих островів.

Пуерто-Рико має власну конституцію, законодавчу, виконавчу і судову гілки влади. Зв'язок із США полягає в наявності спільного громадянства, валюти і оборони. У зв'язку з відсутністю чіткої законодавчої бази щодо статусу території це питання активно обговорюється на самому острові, в США і ООН. У 2000 році за розпорядженням президента Клінтона була створена президентська робоча група зі статусу Пуерто-Рико (англ. Presidents Task Force on Puerto Rico's Status)[1]. У своїй доповіді робоча група підтвердила поточний статус і рекомендувала надати громадянам острова право на самовизначення[2]. Передбачається, що в рамках цієї процедури пуерториканці виберуть один з трьох варіантів: закріплення поточного статусу, входження в США на правах штату або отримання незалежності. Відповідний законопроект внесений на розгляд Конгресу[3].

У 2012 році був проведений референдум про політичний статус, який пройшов у два етапи. На першому етапі жителі висловилися за зміну політичного статусу архіпелагу. За це проголосували 54 відсотків виборців. На другому етапі пуерторіканці вибирали новий політичний устрій. 6 листопада 2012 — на другому етапі референдуму — перетворення Пуерто-Ріко в 51-й штат США підтримало 65 відсотків голосуючих, 31 відсотка проголосували за надання архіпелагу статусу суверенної асоційованого держави в союзі з США. Тільки 4 відсотки підтримали повну незалежність.[4] За іншими даними, 61,15% населення проголосували за приєднання до США, 33,31% — за додання архіпелагу статусу суверенної асоційованого держави в союзі з США, і 5,53% проголосували за незалежність.[5]Для остаточного включення Пуерто-Ріко до складу Сполучених Штатів необхідно рішення Конгресу.

Населення території становить 3 994 259 осіб (оцінка станом на 2007 рік), площа — 9 104 км².

Історія[ред.ред. код]

Доколумбівський період[ред.ред. код]

Історія Пуерто-Рико в період до прибуття на цю землю Христофора Колумба до кінця не вивчена. Все, що відомо про неї, прийшло з археологічних розкопок і усних розповідей перших іспанських мандрівників. Перша книга, що всесторонньо описує історію Пуерто-Рико, була написана братом Ін'їго Ласьєррою (ісп. Fray Iñigo Abbad y Lasierra) в 1786 році, через 293 роки після першого відвідування цього острова іспанцями[6].

Селище таїно в Церемоніальному Центрі Племен

Першими поселенцями Пуерто-Рико були ортоїроїди (англ. Ortoiroids), представники стародавньої культури. Розкопки, проведені в 1990 році, знайшли залишки первісної людини, вік якої датувався приблизно 2000 роком до нашої ери (4000 років тому). Залишки назвали «людина Пуерто Ферро» (англ. Puerto Ferro man)[7]. В період між 120 і 400 роками нашої ери на острів прибули представники індіанського племені ігнері (англ. Igneri) з району річки Оріноко в Південній Америці[8]. Між VII та XI століттями острів стали заселяти представники аравакських племен, що заснували культуру таіно, представники якої називали острів «Борік'вен» або «Борінк'уен»[9], і приблизно до 1000 року ця культура стала домінувати на острові, аж до прибуття Колумба в 1493 році.

Період іспанської колонізації[ред.ред. код]

Христофор Колумб висадився на острові 19 листопада 1493 року під час своєї другої подорожі до берегів Америки. Спочатку іспанці назвали острів Сан-Хуан-Баутіста на честь святого Іоанна Хрестителя, але кінець кінцем острів отримав назву Пуерто-Рико, що в перекладі означає «багатий порт». Колонізація острова іспанцями почалася в 1508 році, коли з Санто-Домінго (острів Гаїті) прибув із загоном конкістадорів Хуан Понсе де Леон (ісп. Juan Ponce de León), який заснував місто Капарра. Капарра — головний порт Пуерто-Рико. Назва Сан-Хуан прийшла дещо пізніше (в 1521 році) до столиці території і до невеликого острова «Старий Сан-Хуан» (англ. Old San Juan), що нині є частиною столиці. Після завоювання острова та його анексії Іспанією в 1509 році Хуан Понсе де Леон став першим губернатором острова[10].

З назвою держави і його столицею пов'язаний географічний курйоз. Острів спочатку був названий в традиціях іспанських колонізаторів Сан-Хуан на честь християнського святого. Столиця, відповідно, отримала ім'я Пуерто-Рико (Багатий порт), але згодом картографи «переплутали» назви.

Острів незабаром був колонізований іспанціями. До острова почали завозитися африканські раби як безкоштовна робоча сила замість індіанського населення, що швидко зменшувалося через хвороби і примус працювати на іспанську корону. Врешті-решт, таїно повністю вимерли в результаті хвороб, які принесли з собою іспанці й африканці, а також від важких умов життя, в яких вони опинилися. Пуерто-Рико швидко став важливою фортецею і портом іспанської імперії в Карибському морі. Проте в кінці XVII–XVIII століть в центрі колонізації опинилися більш процвітаючі території материка, а не острів, збіднілий унаслідок скорочення чисельності населення. Після вичерпання покладів золота (остаточно в 1830 році) іспанці зосередили свою увагу на плантаціях цукрового очерету. Ще у XVIII столітті на острів завезли каву.

Економічному процвітанню перешкоджали пірати. Для захисту від них та від загрози з боку європейських ворогів Іспанії на острові поступово виникли різні форти і фортеці, такі як Ла-Форталеса (ісп. La Fortaleza), Фуерте-Сан-Філіпе-дель-Морро (ісп. Fuerte San Felipe del Morro) і Сан-Крісто́баль (ісп. Fuerte San Cristóbal), мури яких збереглися дотепер. Французи, голландці і англійці неодноразово робили спроби захопити Пуерто-Рико, але терпіли поразку в спробах тривалої окупації острова.

У 1809 році, коли війська Наполеона I окупували значну частину Піренейського півострова, і була у розпалі Перша іспанська революція, збори тимчасового уряду в іспанському місті Кадіс оголосили Пуерто-Рико заморською провінцією Іспанії з правом представництва при іспанському дворі[11]. Перший представник острова в Кадіських кортесах Рамон Повер-і-Гіральт (ісп. Ramón Power у Giralt) помер незабаром після прибуття до Іспанії. З ухваленням Кадіської конституції 1812 року, коли іспанські території були розділені на провінції, пуерторіканцям дарували умовне громадянство.

Королівський Декрет 1815 року, що дозволяв іноземцям селитися в Пуерто-Рико.

10 серпня 1815 року в Іспанії був виданий королівський декрет, що заохочував іспанців і інших європейців, лояльних до іспанської корони і римо-католицької церкви, селитися на острові, що відкрило Пуерто-Рико шлях до торгових стосунків з іншими країнами. Це був початок зростання аграрної економіки острова, де цукор, тютюн і кава стали основними продуктами експорту. Острів почали заселяти іммігранти з Німеччини, Корсики, Ірландії, Франції, Португалії і Канарських островів, що рятувалися від важких економічних потрясінь в Європі і яких привертала можливістю вільного в'їзду на острів. Проте ці невеликі послаблення і права були незабаром скасовано. Після повалення Наполеона до Іспанії повернулася абсолютна монархія, яка скасувала Кадіську конституцію і повернула Пуерто-Рико статус колонії, де безмежно панували іспанські монархи.

25 червня 1835 року дружина іспанського короля Фердинанда VII Марія Крістина, у цей момент регентша Іспанії (1833–1840), скасувала торгівлю рабинями в іспанських колоніях. У 1851 році губернатор острова Хуан де-ла-Песуела-Севальос (ісп. Juan de la Pezuela Cevallos) заснував на острові Королівську академію витончених мистецтв, яка давала освіту шкільним вчителям, розробляла методику викладання, і влаштовувала літературні конкурси, які сприяли інтелектуальному і літературному розвитку острова. У 1858 році Семюел Морзе встановив в місті Арройо (ісп. Arroyo) перший на острові телеграфний апарат.

Життя в Пуерто-Рико в другій половині XIX століття відбувалося на тлі боротьби за автономію. Перепис 1860 року показав, що населення острова склало 583 308 чоловік. З них 300 406 (51,5%) чоловік становило біле населення, решта належала до інших рас, переважно нащадків африканських рабів[12]. З них переважна більшість (83,7%) відносилася до бідних прошарків. Аграрний розвиток острова гальмувався нестачею доріг, примітивністю знарядь праці і стихійними лихами, такими як посуха. Економіка також страждала від високих тарифів і податків, встановлених іспанською королівською владою. 23 вересня 1868 року в місті Ларес (ісп. Lares) спалахнуло повстання за незалежність, відоме як «El Grito de Lares», яке незабаром було придушене. Вожді цього повстання Рамон Еметеріо Бетансес (ісп. Ramón Emeterio Betances) і Сегундо Руїс Белвіс (ісп. Segundo Ruiz Belvis) в сучасному Пуерто-Рико вважаються батьками пуерторіканської нації. В 1873 році нова конституція Іспанії дозволила представникам Пуерто-Рико ввійти до іспанського парламенту.

Пізніше виник політичний рух за незалежність під керівництвом Романа Бальдоріоті де Кастро (ісп. Ramón Baldorioty de Castro), а в кінці століття рух під керівництвом Луіса Муньоса Рівери (ісп. Luis Muñoz Rivera). У 1897 році Муньос Рівера з соратниками виступили перед ліберальним іспанським урядом за надання автономії для Куби і Пуерто-Рико. У наступному, 1898 році, на короткий період було оголошено автономний уряд. Хартія автономії була підзвітна губернаторові острова, що призначається Іспанією. Губернатор мав право анулювати будь-яке рішення місцевої влади і брав участь у виборах парламенту.

Період американського правління[ред.ред. код]

1898 — після початку іспано-американської війни американці окупували Пуерто-Рико. Після її закінчення, за Паризьким пактом, країну передали США.

1952 — країна набула статус «вільно приєднаної до США країни» з внутрішнім самоврядуванням.

2012 — у країні відбувся референдум з питання входження Пуерто-Рико до складу США у якості 51 штату

Географія[ред.ред. код]

Фото Пуерто-Рико з космосу


Географічні координати — 18 15 N, 66 30 W.

Автономна республіка Пуерто-Рико розташована на північно-східних Карибських островах (між Атлантичним океаном та Карибським морем). Найбільші з них — острови Вєкуес, Кулебра, Мона, Десечео, Каґа де Муертос тощо.

Головний острів, Пуерто-Рико — крайній східний острів Великих Антильських островів, розташований між Американськими Віргінськими островами і Домініканською Республікою, за 120 км на схід від острова Гаїті, від якого відділений протокою Мона. Розмір: 170 км x 60 км; населення: понад 4 мільйони мешканців.

Клімат тропічний морський, м'який, не сильно помітні сезонні температурні коливання.

Періодичні посухи та урагани. Сезон ураганів — з травня до листопаду.

Терен головним чином горбкуватий з береговою смугою рівнин на півночі; урвисті гори на західному узбережжі; загалом піщаний положистий морський берег.

Основні природні багатства: мідь, нікель, є потенціал для видобутку нафти.

Особливості — найвищий прибуток на душу населення в Латинській Америці.

Валюта: долар США

Адміністративний устрій країни[ред.ред. код]

Столиця — місто Сан-Хуан, розташоване на північному узбережжі головного острова (430 тисяч населення).

Інші міста: Майагуєс, Понсе.

Державні мови: іспанська й англійська.

Найпоширеніша релігія — католицизм.

Чинна конституція була затверджена 3 березня 1952 року, схвалена конгресом США 3 липня 1952 року, набула чинності 25 липня 1952 року.

Згідно з конституцією 1952 року губернатор обирається на 4 роки; законодавчі органи сенат і палата представників (аналогічно до США).

Виконавчі органи країни: президент США Барак Обама, голова уряду губернатор Анібал Асеведо-Віла (з січня 2005 року).

Кабінет призначає губернатор за згодою законодавчої влади.

Губернатор обирається народним голосуванням на 4-річний період.

Законодавчі органи: двопалатна Законодавча Асамблея складається зі Сенату (мінімум 27 членів, обраних народним голосуванням на 4-річний термін) та Палати Представників (51 член, обраних народним голосуванням на 4-річний термін).

Судова система: Верховний суд, Апеляційний суд та Суд Першої Інстанції, який має в собі Верхній Суд і Муніципальний Суд. Всіх суддів призначає губернатор з дозволу Сенату.

Країна поділена на 78 муніципалітетів (самоврядних районів; municipios, в однині — municipio)

Політичні партії[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Сільськогосподарські товари: цукрова тростина, кава, ананас, банан плодовий, банан, худоба.

Інші галузі: туризм, фармацевтика, електронна, текстильна та харчова промисловість.

Предмети експорту: електроніка, цукор, тютюн, ром, ананаси, текстиль, пластмаси, хімікалії, продукти харчування.

Країни, в які експортують: США (90.3%), Великобританія (1.6%), Нідерланди (1.4%), Домініканська Республіка (1.4%) (2002)

Предмети імпорту: хімікалії, механізми й обладнання, одяг, продукти харчування, риба, нафтопродукти.

Країни-імпортери: США (55.0%), Ірландія (23.7%), Японія (5.4%) (2002)

Фотографії[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Федеральний архів США (англ.)
  2. Офіційний текст доповіді президентської комісії із статусу Пуерто-Рико (англ.)
  3. Законопроект про самовизначення Пуерто-Рико(англ.)
  4. Puerto Rico vote could change ties to U.S.(англ.)
  5. General Elections 2012 and Plebiscite on Puerto Rico Political Status(англ.)
  6. Iñigo Abbad y Lasierra (1786). Historia Geográfica, Civil y Natural de la Isla de San Juan Bautista de Puerto Rico. 
  7. «Vieques Island — What lies beneath». Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  8. «Brief Chronology of Puerto Rico». 
  9. . Зараз пуерторіканці також відомі як Боринкуанці (Boricuas) або «люди з Боринкуена»
  10. Вісенте Ян'єс Пінсон був призначений першим губернатором, але на острів так і не прибув.
  11. Історія Пуерто-Рико
  12. Grose, Howard B.,Advance in the Antilles ASIN B00085O1E8

Посилання[ред.ред. код]


США Це незавершена стаття з географії Сполучених Штатів Америки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.