Афанасій (Пузина)
Єпископ Афанасій (світське ім'я князь Олександр Юрійович Пузина; † 25 грудня 1650) — український церковний діяч, спершу унійний, потім православний єпископ Луцький і Острозький (1632—1647). Представник роду Пузин гербу Огінець.
Життєпис[ред. | ред. код]
Батько — князь Юрій, ревний визнавець православ'я.
Замолоду мав воювати у повітових корогвах Волинського воєводства проти татар. У 1613 році посідав уряд поборці Волинського воєводства, за вироком Радомського трибуналу був зобов'язаний доплатити недостачу.
Адам Кисіль, королівський придворний, на початках свої служби отримав від короля завдання: згідно з королівським дипломом, відібрати у Луцького єпископа Єроніма (Почаповського) Жидичинську архімандрію з монастирем, маєтностями Тернками і Теремним, церквою Богородиці на передмісті Луцька та передати єпископу Атанасію (Пузині).[1]
15 березня 1633 року король Владислав IV Ваза передав йому Жидичинську архімандрію, а 18 березня підтвердив його обрання на єпископську кафедру (луцьким і острозьким православним єпископом) на прохання послів від Волинського воєводства на вальний сейм з метою припинення релігійних міжусобиць[2].
1640 року заплатив о. Самуїлу Кульчицькому 400 злотих за куплену «реальність» при вулиці Луцькій в Бродах, яку продав Олександру Мозеллі[3].
Разом з митрополитом Петром Могилою протестував на сеймі Речі Посполитої проти утисків православних (1638 рік). 21 серпня 1641 року протестував проти «наїзду» на православну церкву в Сокалі з боку унійного владики Методія Терлецького. 26 лютого 1646 року був викликаний до суду за позовом греко-католиків Сокаля через відібрання у них А. Пузиною церкви та побиття одновірців.
12 жовтня 1647 року подав у відставку.
Під час його управління Луцько-Володимирською єпархією багато православних шляхтичів заснували нові монастирі, школи і друкарні.
За деякими відомостями, підтримав весною 1648 року повстання гетьмана Богдана Хмельницького.
Автор опису єпархіального собору в Луцьку (у «Дидаскалії» Сильвестра Косова, 1638); противник унійних прямувань у 1630-х pp.
Наступник — Йосиф Чаплич-Шпановський.[4]
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина — Кристина Радзимінська, нащадків не мали. У 1618 році разом з дружиною мав «справу» з Юрієм і Теодорою Хреницькими.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 327—328. — ISBN 5-319-01072-9. (рос.);
- ↑ Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369-1899 (PDF) (укр) . Київ: Наукова думка. с. с.45. Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Созанський І. Церкви, шпиталї, школи, місцеве духовенство // «З минувшини міста Бродів». — Львів, 1911. — С. 16
- ↑ Chodyński K. Czaplic Szpanowski Józef, h. Kierdeja (†1655) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 171. (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Історія Рівненської єпархії
- Nagielski M. Puzyna Aleksander z Kozielska h. Oginiec, imię zakonne Atanazy (Afanasij) (zm. 1650) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : PAU, 1985. — T. XXIX/4, zeszyt 119. — S. 484—487. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |