Пупієн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марк Клодій Пупієн Максим
Marcus Clodius Pupienus Maximus
Pupienus Musei Capitolini MC477.jpg
Імператор
Початок правління: 22 квітня 238 р. (разом з Бальбіном
Кінець правління: 29 липня 238 р.
Попередник: Гордіан I і Гордіан II
Наступник: Гордіан III
Дата народження: 164 чи 178
Дата смерті: 29 липня 238(0238-07-29)
Місце смерті: Рим

Марк Клодій Пупієн Максим (лат. Marcus Clodius Pupienus Maximus) (бл. *178 - †238) - імператор Стародавнього Риму у квітні-липні 238 р. (Році Шістьох імператорів) разом з Бальбіном. Через обмеженість джерел, які описують цей період, інформації про Пупієна залишилося мало.

Походження, кар'єра та родина[ред.ред. код]

«Історія Августів», свідчення якої не викликають повної довіри, описує Пупієна як приклад підйому в давньоримській ієрархічній системі завдяки військовим успіхам. За свідченням «Історії» Пупієн був сином коваля, почав свою кар'єру з посади центуріона, пізніше став військовим трибуном, а надалі - претором.

Насправді, він був сином сенатора Марка Пупієна Максима та Клодії Пульхри. Можливо, коли Пупієн почав свою кар'єру, його батько не був сенатором. Пупієн служив проконсулом в Вифінії, Греції та Нарбони. Пізніше його призначили спеціальним легатом в Ілліриці, де він успішно воював проти сарматів потім він керував однією з германських провінцій.

Пупієн двічі ставав консулом. Дата його першого консульства невідома, але це приблизно 213 р.; можливо, він був суфектом у 205 році чи ординарієм у 217-му. Вдруге Пупієн став консулом у 234 р., а приблизно у 230 р. він був міським префектом Риму та здобув репутацію настільки суворої людини, що став непопулярним у римських громадян.

Хоча Пупієн не походив з патриціїв, він був провідним членом сенаторів. Можливо. він походив з етруського міста Вольтерра, де написи, що відносяться до його доньки Пупієни Секстії Пауліни Цетегілли, дружини Марка Ульпія Евбіота Левра, вказують на те. що Пупієн був одружений з жінкою із давнього шляхетного роду Секстіїв - Секстією Цетегіллою (народилася бл. 170 р.), донькою Тіта Секстія Африканського та Корнелії.

Окрім доньки, в нього було два сини, Тіберій Клодій Пупієн Пульхер Максим, консул-суфект 224 чи 226 р., та Марк Пупієн Африкан Максим, консул-ординарій 236 р., колега імператора Максиміна Фракійця. Друге консульство, посада міського префекта та син, який був консулом разом з правлячим імператором, - все це є ознаками того, що родина була впливовою.

Не схильний до плотських втіх та вина, Пупієн був досить жадібний до їжі. Вираз його обличчя був серйозним та гидливим, він був високий на зріст, вдачу мав гордовиту, але був справедливий і ніколи не був жорстоким та немилосердним. Сенат його любив, а народ боявся, адже усім були відомі його вибагливість і суворість.

Правління[ред.ред. код]

Коли в Африці були проголошені імператорами Гордіани, Сенат призначив комітет з двадцяти чоловіків, включаючи старого сенатора Пупієна, для координації дій проти Максиміна. Дізнавшись про поразку і загибель Гордіанів, Сенат зібрався на закритому засіданні у храмі Юпітера та проголосив імператорами Пупієна та Бальбіна. Однак, народні заворушення не вгамовувалися, і до правлячого дуету додали Гордіана III - онука загиблого Гордіана I.

Пупієн, який рушив із своїм військом до Равенни, аби відбити наступ Максиміна, оцінював свої шанси досить скептично, проте битви не сталося, бо Максиміна було вбито своїми ж солдатами, його голову доставили до Равенни. Пупієн, прийнявши колишніх вояків супротивника до своїх легіонів, відправив військо назад до відповідних провінцій та повернувся до Риму лише з преторіанською гвардією та власною охороною.

Тим часом, Бальбін не зміг підтримати порядок у столиці. Тому імператорам довелося відвернути увагу від армії та узятися за вирішення соціальних проблем, що викликало гнів військовиків, які вже з жалем згадували вбитого Максиміна. І, коли в місті проходили Капітолійські змагання і всі були зайняті святкуванням та видовищами, преторіанці напали на імператорський палац, схопили обох імператорів та після тортур та знущань, вбили їх і кинули трупи на дорозі. Цезаря Гордіана III проголосили августом та імператором.

Джерела[ред.ред. код]

  • Геродіан
  • «Все монархи мира. Греция, Рим, Византия». Костянтин Рижов. Москва, 2001 р.