Пустельник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святий Онуфрій жив пустельником в пустелі у Верхньому Єгипті у 4 столітті
Див. також: Анахорети

Пусте́льник, також Самітник, Затвірник, Відлюдник (англ. hermit, лат. eremita з грец. ἔρημος еремос, що означає «пустеля», «відлюдна земля», звідси «пустинножитель») — особа, що живе в значній чи меншій мірі в усамітненні чи віддаленні від суспільства за суто релігійних переконань.

У християнстві термін первинно застосовувався до християнина який жив пустинним життям через релігійні переконання, в саме пустинне богословя Старого Заповіту (40 років блукань древніх євреїв в пустелі по виході з Єгипетського рабства, що мало довести до зміни їх сердець).

У християнській традиції життя в пустині було ранньою формою чернечого життя що передувало чернечому життю в киновії. Правило Святого Венедикта (1 гл.) перелічує пустельників серед 4 типів монахів. В додаток до пустельників, що є членами чернечих орденів, сучасні римо-католицькі канони (канон 603) визнають теж посвячених пустельників під керівництвом їхнього єпархіального єпископа як членів посвяченого життя.