Пустельник
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пусте́льник (самітник, затвірник відлюдник, анахорет, англ. hermit, лат. eremita з грец. ἔρημος еремос, що означає "пустелю", "відлюдну землю", звідси "пустинножитель") — особа що живе в значній чи меншій мірі в усамітненні чи віддаленні від суспільства за суто релігійних переконань.
В християнстві термін первинно застосовувався до християнина який жив пустинним життям через релігійні переконання, в саме пустинне богословя Старого Заповіту (40 років блукань древніх євреїв в пустелі по виході з Єгипетського рабства, що мало довести до зміни їх сердець).
В християнській традиції пустинножительство було ранньою формою чернечого життя що передувало чернечому життю в киновії. Правило Святого Венедикта (1 гол.) перелічує пустельників серед 4 типів монахів. В додаток до пустельників, що є членами чернечих орденів, сучасні римо-католицькі канони (канон 603) визнають теж посвячених пустельників під керівництвом їхнього єпархіального єпископа як членів посвяченого життя.
