Путивль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Путивль
Герб Путивля.png Putivl.png
Герб Путивля Прапор Путивля
Показник відстаней до міст (Глобус)
Показник відстаней до міст (Глобус)
Путивль на карті України
Путивль на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область
Район/міськрада Путивльський район
Рада Путивльська міська рада
Код КОАТУУ 5923810100
Перша згадка Путивль згадується у 1146, але сліди його заселення сягають 9 — 10 ст.
Статус міста з 1146 року
Населення 16 361 (1 грудня 2011)
Площа 10,51 км²[1]
Густота населення 1565 осіб/км²
Поштові індекси 41500—505
Телефонний код +380-5442
Координати 51°20′11″ пн. ш. 33°51′47″ сх. д. / 51.33639° пн. ш. 33.86306° сх. д. / 51.33639; 33.86306Координати: 51°20′11″ пн. ш. 33°51′47″ сх. д. / 51.33639° пн. ш. 33.86306° сх. д. / 51.33639; 33.86306
Висота над рівнем моря 178 м
Водойма р. Сейм
Міста-побратими Болгарія Козлодуй (Болгарія)
Відстань
Найближча залізнична станція Путивль
До станції 24 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 82 км
 - автошляхами 98,4 км
До Києва
 - залізницею 292 км
 - автошляхами 306 км
Міська влада
Адреса 41500, Сумська обл., Путивльський р-н, м. Путивль, вул. Леніна, 50, 9-12-34
Веб-сторінка Путивльська міськрада
Міський голова Павлік Сергій Анатолійович

Пути́вль (Аудіо вимоваопис файлу) — стародавнє місто на Посем'ї, тепер районний центр Сумської області. Розташоване над річкою Сейм. У місті розвинута харчова промисловість та туристична галузь, є краєзнавчий музей. Віддаленість від залізниці (24 км) не сприяє його розвитку. Відстань до облцентру становить 98 км (автошлях Р44). Населення міста у 2001 році становило 17 354 чоловік, у 1897 — біля 10 000 мешканців.

Географія[ред.ред. код]

Місто Путивль розташоване на правому березі річки Сейм, на відстані 96 км від обласного центру. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці (Любка) і заболочені озера. Через місто проходять автомобільні дороги Р44, Т 1914 та Т 1911.

Назва[ред.ред. код]

Можливо місто назвали в честь його засновника, який носив ім'я Путим, або Путив, Путислав, Путимир, Путимисл… Можлива також версія, що свою назву місто отримало від слова путь, так як Путивль належав до числа населених пунктів, розташованих на шляху «з варяг у греки».

Історія[ред.ред. код]

Путивль уперше згадується 1146 р. в Іпатіївському літописі, у зв'язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів Святослава II та Ігоря Ольговичів з чернігівськими князями Володимиром II та Ізясловом Давидовичем. Проте сліди його заселення сягають IX —X ст.

У другій половині ХІІ ст. та на початку ХІІІ ст. місто було центром удільного князівства, яким правили путивльські князі — одна із віток чернігівських князів. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу роль і був однією з фортець, що захищали Київську Русь від половців.

Путивль оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Саме тут, у Путивлі, Ярославна очікувала звісток про похід свого чоловіка Ігоря Святославовича «в поле незнаемое, половецкое». 1186 р. Путивльська фортеця була безуспішно обложена половцями.

З середини XIV ст.1500 р. Путивль входив до складу Великого князівства Литовського. 1500 —1721 рр. — Московського князівства, згодом (із 1547 р.)Московського царства.

1721-1917 рр. Путивль перебував у складі Російської імперії, центр Путивльського повіту Білгорордської, а згодом Курської губерній.

16 жовтня 1925 р. Путивль було передано із складу РРФСР до УСРР.

Освіта і культура[ред.ред. код]

У місті розташований Державний історико-культурний заповідник, який складається з 44 об'єктів нерухомої культурної спадщини. Об'єкти, що знаходяться власне в місті: Краєзнавчого музею, Святодухівський монастир, Церква Миколи Козацького, Городок та інші.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Путивлі збереглися пам'ятки кам'яної архітектури XVII — XVIII ст.:

Пам'ятник княжній Ярославні (дитинець міста)
  • Спасо-Преображенський собор (1617-?) з каплицею (сердина XVII століття), твір російської архітектури (українські елементи помітні тільки у різьбі іконостасу, що зроблений в традиційному для Росії «тябловому» стилі) і надбрамна церква з дзвіницею (1693–1697 рр.).

Уплив традицій українського дерев'яного будівництва позначений на двоповерховій трипільній, одноверхій церкві Миколи Козацького (1735–1737 рр.) із дзвіницею над притвором (1770-ті рр.) та на Воскресенській церкві (1758 р., не збереглась) типу трапезної у центрі міста.

З інших пам'яток XVII — XVIII ст.:

  • цінна скульптура «Христа в темниці»;
  • ікони місцевих майстрів, гаптоване золотом і сріблом на білому атласі зображення Богоматері і празників та плащаниця (1666 р.);
  • мист. оправи євангелій;
  • дзвін «Самодзвон».

Під час розкопів городища у 1950 — 1960-их рр. відкрито рештки фундаментів, мабуть, Вознесенської церкви, що була споруджена у кінці XII — початку XIII ст. і рештки валів з XII ст.

Транспорт[ред.ред. код]

Автостанція «Путивль»

Автобусна система міського транспорту в місті представлена єдиним маршрутом, що дозволяє вранці городянам дістатись до роботи та навчальних закладів.[2] Автобус курсує від місцевого РЕМу, через Райагробуд, центр та ПТУ до Ставків і в зворотному напрямку. Рейс триває півгодини. Розклад руху з 7:00 до 17:00. У вихідні та святкові дні графік роботи залежить від потреб пасажирів у транспорті.

Персоналії[ред.ред. код]

Відомі уродженці Путивля:

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]