Путивль
| Путивль | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
| Показник відстаней до міст (Глобус) | |||||
| Путивль на карті України | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна | |||||
| Регіон | Сумська область | ||||
| Район/міськрада | Путивльський район | ||||
| Рада | Путивльська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 5923810100 | ||||
| Перша згадка | Путивль згадується у 1146, але сліди його заселення сягають 9 — 10 ст. | ||||
| Статус міста | з 1146 року | ||||
| Населення | ▼ 16 361 (1 грудня 2011) | ||||
| Площа | 10,51 км²[1] | ||||
| Густота населення | 1565 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 41500—505 | ||||
| Телефонний код | +380-5442 | ||||
| Координати | 51°20′11″ пн. ш. 33°51′47″ сх. д. / 51.33639° пн. ш. 33.86306° сх. д.Координати: 51°20′11″ пн. ш. 33°51′47″ сх. д. / 51.33639° пн. ш. 33.86306° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 178 м | ||||
| Водойма | р. Сейм | ||||
| Міста-побратими | |||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Путивль | ||||
| До станції | 24 км | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 82 км | ||||
| - автошляхами | 98,4 км | ||||
| До Києва | |||||
| - залізницею | 292 км | ||||
| - автошляхами | 306 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 41500, Сумська обл., Путивльський р-н, м. Путивль, вул. Леніна, 50, 9-12-34 | ||||
| Веб-сторінка | Путивльська міськрада | ||||
| Міський голова | Павлік Сергій Анатолійович | ||||
Пути́вль(
вимоваопис файлу) — стародавнє місто на Посем'ї, тепер районний центр Сумської області. Розташоване над річкою Сейм. У місті розвинута харчова промисловість та туристична галузь, є краєзнавчий музей. Віддаленість від залізниці (24 км) не сприяє його розвитку. Відстань до облцентру становить 98 км (автошлях Р44). Населення міста у 2001 році становило 17 354 чоловік, у 1897 — біля 10 000 мешканців.
Зміст |
Географія [ред.]
Місто Путивль розташоване на правому березі річки Сейм, на відстані 96 км від обласного центру. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці (Любка) і заболочені озера. Через місто проходять автомобільні дороги Р44, Т 1914 та Т 1911.
Назва [ред.]
Можливо місто назвали в честь його засновника, який носив ім'я Путим, або Путив, Путислав, Путимир, Путимисл… Можлива також версія, що свою назву місто отримало від слова путь, так як Путивль належав до числа населених пунктів, розташованих на шляху «з варяг у греки».
Історія [ред.]
- Див. також: Путивльська фортеця
Путивль уперше згадується 1146 р. в Іпатіївському літописі, у зв'язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів Святослава II та Ігоря Ольговичів з чернігівськими князями Володимиром II та Ізясловом Давидовичем. Проте сліди його заселення сягають IX —X ст.
У другій половині ХІІ ст. та на початку ХІІІ ст. місто було центром удільного князівства, яким правили путивльські князі — одна із віток чернігівських князів. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу роль і був однією з фортець, що захищали Київську Русь від половців.
Путивль оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Саме тут, у Путивлі, Ярославна очікувала звісток про похід свого чоловіка Ігоря Святославовича «в поле незнаемое, половецкое». 1186 р. Путивльська фортеця була безуспішно обложена половцями.
З середини XIV ст. — 1500 р. Путивль входив до складу Великого князівства Литовського. 1500 —1721 рр. — Московського князівства, згодом (із 1547 р.)Московського царства.
1721-1917 рр. Путивль перебував у складі Російської імперії, центр Путивльського повіту Білгорордської, а згодом Курської губерній.
16 жовтня 1925 р. Путивль було передано із складу РРФСР до УСРР.
Освіта і культура [ред.]
У місті розташований Державний історико-культурний заповідник, який складається з 44 об'єктів нерухомої культурної спадщини. Об'єкти, що знаходяться власне в місті: Краєзнавчого музею, Святодухівський монастир, Церква Миколи Козацького, Городок та інші.
Пам'ятки [ред.]
У Путивлі збереглися пам'ятки кам'яної архітектури XVII — XVIII ст.:
- ансамбль Мовчанського монастиря з храмом Різдва Богородиці (близько 1630–1636 рр.), з добудованим трапезним теплим храмом (1666–1669 роки), Спаською церквою (1666–1667 рр.), двома двоповерховими корпусами келій (XIX століття) і дзвіницею з бароковим верхом (після перебудови наприкінці XVII — XVIII ст. соборний комплекс нині є єдиною пам'яткою стилю «восьмерик на четверику» в Україні.);
- Спасо-Преображенський собор (1617-?) з каплицею (сердина XVII століття), твір російської архітектури (українські елементи помітні тільки у різьбі іконостасу, що зроблений в традиційному для Росії «тябловому» стилі) і надбрамна церква з дзвіницею (1693–1697 рр.).
Уплив традицій українського дерев'яного будівництва позначений на двоповерховій трипільній, одноверхій церкві Миколи Козацького (1735–1737 рр.) із дзвіницею над притвором (1770-ті рр.) та на Воскресенській церкві (1758 р., не збереглась) типу трапезної у центрі міста.
З інших пам'яток XVII — XVIII ст.:
- цінна скульптура «Христа в темниці»;
- ікони місцевих майстрів, гаптоване золотом і сріблом на білому атласі зображення Богоматері і празників та плащаниця (1666 р.);
- мист. оправи євангелій;
- дзвін «Самодзвон».
Під час розкопів городища у 1950 — 1960-их рр. відкрито рештки фундаментів, мабуть, Вознесенської церкви, що була споруджена у кінці XII — початку XIII ст. і рештки валів з XII ст.
Транспорт [ред.]
Автобусна система міського транспорту в місті представлена єдиним маршрутом, що дозволяє вранці городянам дістатись до роботи та навчальних закладів.[2] Автобус курсує від місцевого РЕМу, через Райагробуд, центр та ПТУ до Ставків і в зворотному напрямку. Рейс триває півгодини. Розклад руху з 7:00 до 17:00. У вихідні та святкові дні графік роботи залежить від потреб пасажирів у транспорті.
Персоналії [ред.]
Відомі уродженці Путивля:
- Загурський Леонтій Миколайович — український вчений-правознавець, доктор юридичних наук, декан юридичного факультету Харківського університету (1891–1905);
- О. І. Мещанінов (1879–1969) — визначний український медик, доктор медичних наук, професор; у 1919—57 рр. завідував кафедрою хірургії Харківського інституту удосконалення лікарів;
- П. О. Свириденко (1897–1971) — зоолог, дійсний член АН УРСР (з 1948); у 1947—54 завідуючий відділом екології Інституту Зоології АН УРСР у Києві;
- О. В. Аляб'єв (*1940) — баяніст, заслужений артист України (1998).
- Душенко Михайло Савелійович (* 1875) — полковник Армії УНР, начальник постачання Армії;
- Вернигора Єфрем Леонтійович — підполковник Армії УНР.
Галерея [ред.]
-
Головна пам'ятка Путивля — Мовчанський монастир (1591)
-
Центральна вулиця Путивля (початок ХХ століття)
-
Торгові ряди (XIX століття)
-
Путивль між 1905 та 1915 (фото Прокудіна-Горського)
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
- Портал міста Путивль
YouTube, Маловідома Україна. Путивль (Перевірено 18 лютого 2012)
Джерела [ред.]
- Згадка про Путівль у Іпатіївському літописі
- Середньовічні фортифікації Путивля
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Путивль. Місто Ярославни у сльозах на www.ukrainaincognita.com (веб-проект «Україна Інкогніта»)
|
|
|||||
|
||||||||
|
||||||||||