Пучко Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пучко Олександр Олександрович
Пучко Олександр Олександрович
Пучко Олександр Олександрович
Начальник Південної залізниці
1983 — 31 травня 1995
Попередник Олексій Шутов
Наступник Олег Крючков
Народився 29 червня 1934(1934-06-29)
Маріуполь, СРСР
Помер 2 червня 2001(2001-06-02) (66 років)
Відомий як залізничник, політик
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Національність українець
Alma mater УкрДУЗТ
Політична партія КПРС
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Українська РСР Депутат ВР УРСР
11-го скликання
15 травня 1990 — 10 травня 1994
Україна Народний депутат України
1-го скликання
15 травня 1990 — 10 травня 1994
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пучко.

Олекса́ндр Олекса́ндрович Пучко́ (29 червня 1934, Маріуполь, СРСР — 2 січня 2001) — радянський та український залізничник, начальник Південної залізниці (1983—1995), депутат ВР УРСР 11-го скликання (1985—1990), народний депутат України I скликання (1990—1994).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Маріуполі в родині службовця. У 1957 році закінчив Харківський інститут інженерів залізничного транспорту, за фахом інженер-експлуатаційник. Після закінчення навчання працював черговим по станції та маневровим диспетчером на станції Основа. Член КПРС з 1961 року.

З 1961 року працював старшим інженером, а згодом і заступником начальника станції. З 1963 року — начальник станції Харків-Балашовський. У 1967 році Пучко перейшов до Харківського відділення і незабаром був призначений заступником начальника служби руху Південної залізниці. У 1972 році він отримав посаду начальника Сумського відділення, а за два роки став заступником начальника залізниці.

У 1977 році Олександра Пучка призначають начальником відділу — заступником начальника Головного управління руху Міністерства шляхів сполучення у Москві. Відшліфувавши майстерність управління процесами перевезень в масштабах країни, Пучко повертається на Південну залізницю, де з 1980 року обіймає посаду першого заступника начальника дороги, а з 1983 року — начальника Південної залізниці.

З 1985 по 1990 рік був депутатом Верховної Ради УРСР XI скликання. У 1990 році був обраний народним депутатом України I скликання (XII скликання ВР УРСР) по Люботинському виборчому округу № 390, перебував на посаді до кінця каденції парламенту. Був членом комісії з питань розвитку базових галузей народного господарства.

31 травня 1995 року був звільнений з посади начальника Південної залізниці згідно з поданою заявою[1].

Помер 2 червня 2001 року[2].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У 2007 році іменем Олександра Пучка було названо станцію Південної залізниці Огульці[3].

У 2009 році газетою «Магістраль» та Укрзалізницею було проведено конкурс «Видатні залізничники України», за підсумками якого Олександр Пучко посів почесне четверте місце, набравши 19 057 голосів[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Постанова Кабінету міністрів України від 31.95.1995 № 368-95-п «Про начальника Південної залізниці». Процитовано 21 жовтня 2014.
  2. ↑ Інформація з меморіальної таблиці на станції Огульці. У інтернет-джерелах зустрічається інформація щодо дати смерті 2 січня 2001 року.
  3. ↑ Новости. Открытие электрификации участка Совнаркомовская — Коломак, проходившее на станции Огульцы (рос.) . «Харьков транспортный». Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
  4. ↑ Українці визначили найвидатнішого залізничника. Сайт Укрзалізниці. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пучко_Олександр_Олександрович&oldid=40112751