Пушкарук Володимир Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Пушкарук
 Старшина
Загальна інформація
Народження 9 березня 1972(1972-03-09)
Нововолинськ
Смерть 23 серпня 2014(2014-08-23) (42 роки)
Іловайськ
Поховання Іваничівський район
Громадянство Україна Україна
Псевдо «Котик»
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Формування
 «Донбас»
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
Командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Майстер спорту України
Майстер спорту України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пушкарук.

Володи́мир Сергі́йович Пушкару́к — український військовик, учасник війни на сході України, старшина резерву, Міністерство внутрішніх справ України. Лицар Ордена «За мужність» III ступеня, Почесний громадянин Нововолинська[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1972 року в місті Нововолинськ. Створив родину; виховували дітей. Майстер спорту міжнародного класу.

В часі війни — доброволець, вдома сказав, що їде на заробітки до Києва. Сам 5-го червня вирушив на схід. Командир відділення, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас». Командував розвідувальною групою зі спецзавданнями (у складі був і молодший сержант Іван Ганя).

Загинув 23 серпня 2014 року в боях за звільнення Іловайська. Під час чергового обстрілу всі рушили в укриття, Пушкарук примітив прив'язаного пса, та намагався врятувати його. Міна розірвалася занадто близько. Того дня в підрозділі Пушкарука з 22 бійців живими лишилося вісім.

Вдома лишилися дружина та троє дітей — доньки Юлія та Вероніка і наймолодша Ольга; троє онуків. Похований у селі Мовники Іваничівського району. В останню дорогу проводили знайомі із Нововолинська та усе село Мовники. 1 вересня 2014 року донька Ольга пішла у перший клас без батька.[2]

9 травня 2018 року під Золотим загинув його двоюрідний брат Пушкарук Олег ВікторовичОлег Пушкарук.[3]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 892/2014 від 27 листопада 2014 р., «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • Відкрито меморіальну дошку на фасаді ЗОШ № 3 міста Нововолинська[5].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 12
  • Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6]
  • «Іловайський Хрест» (посмертно)
  • Почесний громадянин Нововолинська (посмертно; рішення Нововолинської міської ради від 21 серпня 2018 року № 25/1)[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Звання «Почесний громадянин міста» отримали 13 загиблих Героїв Нововолинська [Архівовано 23 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Буг
  2. ↑ У день народження Володимира Пушкарука пам'ять героя вшанували побратими з полку «Азов»
  3. ↑ 9 травня під Золотим загинув волинянин Олег Пушкарук із 14 омбр
  4. ↑ Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ У Нововолинську увіковічнили пам'ять загиблих героїв на сході України. ФОТО [Архівовано 23 серпня 2021 у Wayback Machine.] // ВолиньPost
  6. ↑ У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв
  7. ↑ Почесні громадяни міста

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пушкарук_Володимир_Сергійович&oldid=42072152