Південний Парс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема розташування родовища

Південний Парс — велике газоконденсатне родовище в Ірані, розташоване в Перській затоці приблизно за 100 км від берегової лінії і розділене ірано-катарським кордоном.

Історія[ред.ред. код]

У 1997 році «Національна іранська нафтова компанія» як замовник і міжнародний консорціум (до складу якого увійшли компанія «TotalFinaElf» — 40 %, ОАО «Газпром» — 30 % і малазійська компанія «Petronas» — 30 %) як підрядчик уклали сервісний контракт на роботи по II і III фазі розвитку родовища «Південний Парс». У 1998 році всі учасники проекту підписали «Угоду про спільне управління проектом», а також створили його органи управління — Спільний комітет по управлінню проектом і Операційний комітет. Станом на 2003 р закінчене будівництво двох видобувних платформ — SPD-3 і SPD-4; здійснено буріння, будівництво і підключення до кожної з платформ 10 добувних свердловин; споруджені морські газопроводи до берегового газопереробного заводу, який забезпечить підготовку газу, в тому числі знесірчення, відбензинування, сушку. 15 лютого 2003 року в м. Ассалує відбулася офіційна церемонія відкриття пускового комплексу II і III черги родовища «Південний Парс». Введення потужностей II і III фаз забезпечить видобуток 20 млрд куб.м газу і 3,5 млн тонн стабільного газового конденсату на рік.

Характеристика[ред.ред. код]

Запаси природного газу на родовищі складають біля 3,5 трлн куб.м, газового конденсату — 600 млн тонн.

За даними держ. компанії NIOC родовище «Південний Парс», що складається з чотирьох самостійних покладів, може забезпечити видобуток в 226 млн м3/добу (82.5 млрд куб.м на рік). Освоєння родовища розбите на 12 стадій (фаз), кожна з яких є самостійним проектом. Реалізацію першої стадії здійснює державна Petroleum Development and Engineering Co. (PEDEC); очікуваний видобуток — 9.2 млрд куб.м газу і 1.7 млн т конденсату на рік. Термін початку видобутку 2002—2003 рр. Друга і третя стадії — за консорціумом в складі компаній Total (40 % капіталу), «Газпром» (30 %) і малазійської Petronas (30 %). Початок видобутку — 2002 р.; очікуваний рівень — 20 млрд куб.м газу і 3.6 млн т конденсату. Четверта і п'ята стадії розробки родов., вартістю по 1.9 млрд дол. кожна, будуть здійснюватися компаніями ENI і Petropars (яка на 60 % належить компанії NIOC) і включають будівництво в порту Бендер-Еселуйе газопереробного заводу. Роботи в рамках шостої-восьмої стадій, передбачають видобуток 29 млрд куб.м на рік газу і 5 млн т конденсату (компанії — Petropars та британська Enterprise Oil). Дев'яту-дванадцяту стадії розробки родовища планують здійснити компанії BG, TotalFinaElf і Shell. Планується, що 15-16-a фази освоєння родовища забезпечать видобуток 50 млн куб.м/добу газу для продажу на внутрішньому ринку, виробництво 1 млн т на рік зрідженого нафтового газу (LPG) і 80 тис. бар./добу конденсату — на експорт і 1 млн т на рік етану — для використання як нафтохімічної сировини.

Джерела[ред.ред. код]