Південний канал
| Південний канал | |
|---|---|
| Canal du midi | |
 |
|
| Початок | Тулуза |
| Гирло | Середземне море |
| Країна |  Франція |
| Протяжність | 241 км |
| Споріднені канали | Гаронський канал |
 |
|
Південний або Лангедокський канал (фр. Le Canal du Midi) — канал довжиною 241 км на півдні Франції. Сполучає Тулузу із середземноморським містом Сет (яке було засноване, щоб слугувати східним терміналом каналу). У Тулузі поєднується з Гаронським каналом (fr:Canal de Garonne), що веде до Біскайської затоки.
Даний канал є одним із найстаріших нині діючих в Європі. З 1996 року Південний канал занесено до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Зміст |
З історії [ред.]
Будівництво [ред.]
Зернова торгівля стала головною причиною будівництва транспортного каналу, яке розпочалося в жовтні 1666 року з дозволу першого міністра Кольбера на основі указу короля Людовіка XIV. Урочисте відкриття відбулося 1681 року. Натхненником і керівником будівництва був французький інженер і підприємець П'єрр-Поль Ріке (1609-1680), за кошти якого було профінансовано третину довжини каналу. Це будівництво стало одним із набільших проектів Кольберового уряду. У той час канал носив назву "Королівський канал у Лангедоці" (фр. le canal royal en Languedoc)
Економічні показники [ред.]
| Рік | Кількість пасажирів |
|---|---|
| 1682 | 3750 (за шість місяців) |
| 1740 | 12 500 |
| 1783 | 29 400 |
| 1831 | 71 000 |
| 1854 | 94 000 |
| 1856 | 100 000 |
| Рік | 1854 | 1856 | 1859 | 1879 | 1889 | 1896 | 1900 | 1909 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Мільйонів тонно-кілометрів | 67 | 110 | 59 | 54 | 32 | 28 | 66 | 80 |
Канал в наш час [ред.]
У посушливу пору канал слугує для потреб сільського господарства. Близько 700 іригаційних клапанів встановлено вздовж каналу. Ця одна із головних функцій є причиною підтримки каналу в робочому стані після завершення купецької торгівлі. У 1970-х роках канал зрошував до 40 000 га сільськогосподарських земель[3].
З кінця ХХ ст. канал головним чином діє як туристичний і рекреаційний маршрут[4].
Зараз на каналі діє 91 шлюз, який піднімає та опускає судна на 190 м.
Лінки [ред.]
- Стаття у Великій радянській енциклопедії (1969-1978) (рос.)
- Карти королівського каналу провінції Лангедок (клікабельні), виконані Франсуа Ґаріпюї (1711-1782) (фр.)
- Товариство "Південний канал Лангедоку" (фр.)
- Подорож Південним каналом. Історія каналу та регіонів, які він перетинає (фр.)
- Офіційний сайт південного каналу (фр.)
Примітки [ред.]
- ↑ J.-D. Bergasse, Le Canal du Midi, trois siècles de batellerie et de voyages, p.25.
- ↑ D'après les études de Robert Marconis (1981) et Pierre Lacaze (1983).
- ↑ «Économie du canal». canal-du-midi.org. Процитовано 17 січня 2013..
- ↑ René Gast, Le Canal du Midi et les voies navigables de l'Atlantique à la Méditerranée, p. 23.
