Південний потік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема Південного потоку
Головні газопроводи з Росії до Європи

«Південний потік» (рос. Южный поток, англ. South Stream) — раніше планований російсько-італійський проект системи газопроводів, що мав пройти дном Чорного моря з Новоросійська в болгарський порт Варну (або до Румунії[1]) і далі через Балканський півострів в Італію й Австрію.

Перші поставки газу по трубопроводу мали відбутися в кінці 2015 року. Крім Росії в проекті беруть участь Болгарія, Австрія, Угорщина, Греція, Сербія, Словенія і Хорватія[2].

Перший рамковий меморандум про проектування й будівництво «Південного потоку» підписано 23 червня 2007 російським енергетичним концерном Газпром і італійським нафтогазовим концерном Eni. Планувалося, що до проекту «Південний потік» могли приєднатися інші учасники, але їхня участь стосувалася лише наземної мережі газогонів. Та ж частина, яка мала би пройти дном Чорного моря, повинна була належати «Газпрому» і ENI в рівних долях — 50% на 50%.

7 грудня 2012 мало відбутись символічне зварювання першого стику газопроводу «Південний потік» поблизу Анапи[3].

Навесні 2014 року, після анексії Криму Росією, європейські політики називали проект газопроводу «мертвим»,[4] а 17 квітня 2014 Європейський парламент прийняв резолюцію, у якій йшлося про відмову від побудови «Південного потоку».[5] В середині квітня 2014 року секція газопроводу «Південний потік» була розібрана у Болгарії.[6]

Огляд[ред.ред. код]

Російською територією і водами пройде близько 230 кілометрів газопроводу, стільки само — болгарськими. На виняткову економічну зону Туреччини припадає приблизно 470 кілометрів газопроводу. Вийшовши на узбережжя Болгарії, далі російський газ піде через територію цієї країни, а також Сербії, Угорщини та Словенії на північ Італії. Газопроводи-відведення планують побудувати до Хорватії та Сербської Республіки у складі Боснії та Герцеговини[3][1]. Загальна довжина чорноморської ділянки складе близько 900 км, а максимальна глибина більше 2 км. Пропускна здатність нового газопроводу повинна скласти 47-63 млрд м³ у рік. Для наземної ділянки від Болгарії розглядаються два можливих маршрути — один на північний захід, інший — на південний захід. Поки визначені початкова та кінцева точки — це Росія і Італія, і Австрія, як варіант. Сировинною базою «Південного потоку» є газ з газотранспортної системи Росії, а ресурсною базою — російський газ з Центральної Азії і Казахстану.

Будівництво «Південного потоку» планується завершити до 2013. Вартість підводної ділянки оцінюється в 6-10 мільярдів доларів. Загальний кошторис проекту може скласти до 25 мільярдів доларів.

«Південний потік» створюється для диверсифікованості поставок російського природного газу в Європу й зниження залежності постачальників і покупців від країн-транзитерів, зокрема від України й Туреччини. «Південний потік» вважається конкурентним проектом газопроводу «Набукко» в обхід Росії, від участі в якому Газпром, очевидно, відмовиться, ставлячи цей проект перед проблемою браку завантаження.

Маршрути[ред.ред. код]

«Південний потік» існував лише в політичних деклараціях і про маршрути прокладки обох гілок станом на 2010 не було визначеності.[7] Передбачуваний орієнтовний маршрут проходив через економічні води України і Туреччини, і проектній компанії у разі ухвалення рішення про реалізацію проекту довелося б отримати дозвіл Києва. Втім, заборонити будівництво згідно з нормами міжнародного морського права було б складно, тільки на базі можливих екологічних проблем. Але довести їхню наявність українським властям складно, враховуючи наявність прецеденту успішного функціонування труби через Чорне море — «Блакитного потоку».

Щодо наземного маршруту, південно-західну гілку планувалося прокласти через Грецію, звідти - через Іонічне море до Італії. Північно-західна гілка за планом мала пройти до Італії з відгалуженням до Австрії. Як транзитні країни розглядалися Румунія, Угорщина і Словенія. Альтернативні маршрути могли пройти через Сербію і Хорватію. В результаті операції між Газпромом і Сербією, в рамках якої Сербія приєдналася до проекту, а «Газпром» заручився 50%-ми сербської ділянки «Південного потоку»[8], найімовірнішим став другий варіант маршруту. Велика частина морської ділянки проходила б економічною зоною України, частина маршруту - економічною зоною Румунії.

Узгоджувальний процес[ред.ред. код]

Сербський і російський президенти Борис Тадич і Дмитро Мєдвєдєв подписують угоду про спорудження Південного потоку, 2008

18 січня 2008 до проекту «Південний потік» приєдналася Болгарія: уряди Росії і Болгарії підписали угоду про участь останньої в проекті. Болгарська відрізок буде на 50% належати національної компанії «Булгаргаз» і на 50% Росії. 13 липня 2009 року Болгарія призупиняє свою участь в проекті газопроводу «Південний потік».[9] Влітку 2010 Газпром починає перемовини з Румунією з метою замінити нею Болгарію[1]. З країнами учасницями проекту в «Газпрому» виникають суперечності щодо прав власності на трубу: країни хочуть мати національні ділянки в себе[10].

21 січня 2008 уряд Сербії і «Газпром» уклали пакет угод, до складу якого входить участь Сербії в проекті. Згідно з угодою, частка Росії в спільному підприємстві складе 51%, Сербії — 49%.

28 лютого 2008 Росія і Угорщина підписали угоду про співпрацю при реалізації проекту газопроводу «Південний потік». Частки Росії та Угорщини в спільному підприємстві складуть 50% для кожної сторони.

29 квітня 2008 до проекту приєдналася Греція. У Москві за підсумками переговорів президента Росії Володимира Путіна і прем'єр-міністра Греції Константіноса Караманліса було підписано міжурядову угоду про будівництво грецької ділянки «Південного потоку». Документ аналогічний угод, підписаних по ділянках «Південного потоку» з Болгарією та Угорщиною. 7 травня 2010 року «Газпром» і грецька компанія DESFA, оператор національної газотранспортної системи Греції, підписали в Москві угоду про будівництво грецькї ділянки газопроводу «Південний потік»[11].

8 серпня 2009 прем'єр-міністри Росії Володимир Путін і Туреччини Реджеп Ердоган підписали протокол про співробітництво у газовій сфері, за яким турецька сторона надасть РФ дозвіл на проведення досліджень по проекту газопроводу «Південний потік» у своїх територіальних водах, а також дасть попередню згоду на будівництво магістралі.[12] Будівництво газопроводу «Південний потік» може початися в листопаді 2010 року, про це заявив журналістам в Анкарі віце-прем'єр Російської Федерації Ігор Сечин.[13]

20 жовтня 2009 року Росія і Сербія підписали угоду про будівництво «Південного потоку», для чого буде створена спільна російський-сербська проектна компанія South Stream Serbia.[14]

14 листопада 2009 за підсумками переговорів прем'єр-міністра РФ Володимира Путіна з главою словенського уряду Борутом Пахором підписаний міжурядовий договір зі Словенією про будівництво газопроводу «Південний потік».[15]

У березні 2010 року Хорватія підписала угоду з РФ про приєднання до «Південного потоку».

24 квітня 2010 Росія і Австрія підписали міжурядову угоду про будівництво газопроводу «Південний потік».[16] Підписи під документом у присутності прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна і канцлера Вернера Файмана поставили міністр енергетики Сергій Шматко і глава австрійського мінекономіки Райнгольд Міттерлєнер. Крім того, «Газпром» і австрійський енергоконцерн OMV підписали базову угоду про співпрацю.

Марсел Крамер після відходу з поста керівника голландської газотранспортної компанії Gasunie в серпні 2010 року стане головою ради директорів і головним виконавчим директором South Stream AG[17] — компанії-оператора морської частини газопроводу «Південний потік».

Акціонерна угода[ред.ред. код]

16 вересня 2011 «Газпром», німецька BASF, французька EdF і італійська ENI підписали акціонерну угоду щодо «Південного потоку». Документ підписаний у присутності прем'єр-міністра РФ Володимира Путіна в рамках міжнародного інвестиційного форуму в Сочі. «Газпром» є найбільшим акціонером «Південного потоку» з часткою 50%. Німецькій BASF і французької EdF належать по 15%, а частка італійської ENI порівняно з початковою зменшилася до 20%.

Згідно з угодою, «Південний потік» — проект будівництва газопроводу по дну Чорного моря в Болгарію, потім у Сербію, Угорщину, Словенію, Австрію та Північну Італію. Відводи будуть зроблені в Хорватію, Македонію, Грецію і Туреччину. Введення в експлуатацію газопроводу планувалося на грудень 2015 (потужність прокачування 15 750 000 000 кубометрів газу на рік), вихід на проектну потужність (63 млрд кубометрів) біло заплановано на 2018. Для реалізації проекту були підписані міжурядові угоди з Болгарією, Сербією, Угорщиною, Грецією, Словенією, Хорватією та Австрією.

Передбачалося, що газопровід «Південний потік» буде складатися з чотирьох ниток по 15 570 000 000 кубометрів кожна. Перша нитка повинна була введена в експлуатацію 30 грудня 2015. Передбачалося введення по одній нитці на рік, з виходом газопроводу на повну потужність (63 млрд кубометрів) у 2018. Вартість будівництва морської ділянки газопроводу орієнтовно складала близько 15,5 млрд євро.

Критика[ред.ред. код]

Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Етінгер назвав цей проект таким, що суперечить інтересам Євросоюзу і попередив «Газпром» про можливі проблеми з контрактами, якщо South Stream завадить конкуруючому європейському газопроводу Nabucco.

У свою чергу тодішній президент України Віктор Янукович запропонував[Коли?] провести цей трубопровід територією України. Він підрахував: будівництво «Південного потоку» обійдеться Росії в цьому випадку уп'ятеро дешевше. Російська влада протягом багатьох років твердила про намір позбутися посередництва інших країн в питанні транзиту, тому скептично поставилася до ініціативи президента України.

Закриття проекту[ред.ред. код]

Європарламент своїм рішенням від 17 квітня 2014 зупинив будівництво "Південного потоку".

Згідно з резолюцією, яку проголосували в Страсбурзі, існує

...нагальна необхідність міцної спільної політики у сфері енергетичної безпеки з метою зниження залежності ЄС від російських нафти і газу, в тому числі, за допомогою диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, повної реалізації третього енергетичного пакету і можливість призупинення, при необхідності, імпорту газу... Європарламент вважає, що газопровід "Південний потік" не слід будувати, і що повинні бути доступні інші джерела поставок[18]

Зі свого боку Болгарія демонтувала на своїй території труби газопроводу "Південний потік" з першим зварним швом. Перший зварний шов як символ початку будівництва російського трубопроводу через територію Болгарії був зроблений в жовтні 2013 року за участю представників російської компанії "Газпром".[19]

1 грудня 2014 Росія відмовилася від будівництва газогону «Південний потік»[20]. Росія не може продовжувати реалізацію проекту Південний потік, — заявив президент Володимир Путін на прес-конференції в Анкарі під час державного візиту у Туреччину. Натомість він оголосив про плани збудувати новий газопровід через Чорне море в напрямку Туреччини. Того ж дня глава Газпрому Олексій Міллер заявив, що повернення до проекту газопроводу "Південний потік" не буде.[21]

Реакція Росії[ред.ред. код]

Росія звинуватила Євросоюз у тиску на країни-учасниці "Південного потоку", але продовжувала наполягати на його щведенні. Так, 18 квітня 2014 року міністр енергетики РФ Олександр Новак сказав, що РФ продовжить побудову газопроводу[22].

Коментар Європи[ред.ред. код]

Єврокомісар з питань енергетики Ґюнтер Оттинґер висунув умовою для втілення газпромовського проекту зміну політичної поведінки Росії в російсько-українському конфлікті. В інтерв'ю часопису «Frankfurter Allgemeine Zeitung» він заявив, що справа застопорилася через небажання Росії рахуватися з європейськими принципами:

Ми продовжимо переговори, якщо російська сторона повернеться до міжнародно-правового поля і буде готова до конструктивної співпраці на основі нашого енергетичного законодавства. <...> У нинішніх умовах, що нагадують громадянську війну у східній Україні, і без визнаня Москвою (нового) уряду в Києві, ми певно не дійдемо жодної політичної угоди щодо наших переговорів.[23][24]

Інформація дійшла до Москви[ред.ред. код]

Російська агенція Інтерфакс 8 червня 2014 з посиланням на болгарську радіостанцию "Дарик радио" нарешті повідомила про висловлювання голови болгарського уряду Пламена Орешарськи, який в неділю розпорядився призупинити всі роботи в рамках проекту «Південний потік». З його слів це рішення буде діяти до завершення розгляду питання в Європейській комісії, де вважають, що цей проект не відповідає антимонопольним нормативам ЄС.[25]

Позиція Чехії[ред.ред. код]

ПМ Богуслав Соботка рішуче виразився проти будівництва Південного потоку, адже його реалізація зашкодить інтересам України[26]

Визнання Путіна[ред.ред. код]

Росія врешті решт теж була змушена зупинити проект будівництва газопроводу "Південний потік" «...через позицію Болгарії», як повідомив президент Росії Путін. За його словами в останні три роки "Газпром" профінансував South Stream майже наполовину - на суму $ 4,66 млрд. У тому числі в 2014 році інвестиції були збільшені в порівнянні з початковим планом майже на 80% - до 135 млрд рублів.

Ми не можемо почати будівництво в морі доти, поки у нас немає дозволу від Болгарії <...> Тому ми змушені будемо переглянути нашу участь у цьому проекті

- заявив Путін 1 грудня 2014 на прес-конференції в Стамбулі під час свого візиту до Туреччини[27]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в «Газпром» начал переговоры по вхождению Румынии в «Южный поток»
  2. Радіо Свобода: Болгария приостановила участие в строительстве "Южного потока", 10.06.2014
  3. а б «Росія планує сьогодні запустити будівництво "Південного потоку"». УкрІнформ. 2012-12-07. Архів оригіналу за 2013-06-25. 
  4. Evans-Pritchard, Ambrose (21.03.2014). «Europe scrambles to break gas dependence on Russia, offers Ukraine military tie». The Daily Telegraph. Процитовано 17 квітня 2014. 
  5. Європа відмовилася від "Південного потоку" і допоможе Києву у газовій війні з Росією // ICTV. Факти онлайн, 17.04.2014 14:00.
  6. «Прибраха тръбите на "Южен поток"». Economic.bg (болг.). 2014-04-17. Процитовано 2014-04-17. 
  7. «Газпром» подписал с Румынией соглашение по «Южному потоку»
  8. Сербія братиме участь в «Південному потоці»: переговорний процес завершено
  9. Болгария закрывает «Южный поток», 15 липня 2009
  10. «Газпром» исключил Румынию из «Южного потока»
  11. Россия и Греция договорились о «Южном потоке»
  12. Росія і Туреччина підписали протокол про будівництво труби в обхід України
  13. Будівництво «Південного потоку» може початися в листопаді 2010
  14. Россия и Сербия договорились по «Южному потоку»
  15. Россия договорилась со всеми участниками «Южного потока»
  16. Россия и Австрия договорились о «Южном потоке»
  17. Оператору «Южного потока» подыскали руководителя
  18. Європарламент зупинив будівництво "Південного потоку". — ТСН, 16.04.2014
  19. Болгарія зруйнувала плани Росії побудувати газогін в обхід України. — Gazeta.ua
  20. Проект "Південний потік" закритий - Москва
  21. "Південний потік" закритий, - Міллер
  22. Россия продолжит строительство Южного потока
  23. Українська правда: "Південний потік" забуксувала позиція РФ щодо України - єврокомісар(укр.) 1.06.2014
  24. FAZ: Oettinger stellt Bedingung für russische Pipeline(нім.), 1.06.2014
  25. Інтерфакс: Болгария решила остановить строительство "Южного потока"(рос.) 8.06.2014
  26. http://tsn.ua/video/video-novini/chehiya-vistupila-proti-pivdennogo-potoku-yakiy-zashkodit-ukrayini.html?type=1554 Чехія виступила проти «Південного потоку», який зашкодить Україні
  27. Интерфакс: Россия решила остановить строительство "Южного потока"

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]