Поморник південнополярний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Південнополярний поморник)
Перейти до: навігація, пошук
Поморник південнополярний
Птах темної морфи
Птах темної морфи
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Поморникові (Stercorariidae)
Рід: Поморник (Stercorarius)
Вид: Поморник південнополярний
Біноміальна назва
Stercorarius maccormicki
H. Saunders, 1893
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 660062
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 395889
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Stercorarius maccormicki

Помо́рник південнополя́рний (Stercorarius maccormicki) — великий морський птах родини поморникових. Раніше був відомий як помо́рник Макко́рміка. Таку назву птаху було надано на честь першовідкривача цього виду — дослідника та морського хірурга Роберта Маккорміка.

Опис[ред.ред. код]

Великий птах міцної статури, але менший за інших поморників, яких деколи відносять до роду Catharacta. Самиці трохи більші за самців. Довжина тіла становить 50-55 см, розмах крил 127–140 см, вага 900–1600 г. Дзьоб завдовжки 42-47 мм, прямий, з маленьким гачком на кінці. Крила загостреної форми, завдовжки 340–430 см. Лапи трипалі, перетинчасті, з гострими сильними кігтями. За забарвленням вирізняють три морфи: темну, світлу та проміжну. Дорослі особини темної морфи коричнево-сірі, зверху з молочним або солом'яно-коричневим забарвленням голови та штанців. Завдяки цьому контрасту між головою та тілом їх досить легко відрізнити від інших поморників. Ідентифікувати молодих птахів, а також особин світлої і проміжної морфи важче: для цього використовують більш суб'єктивні та малопомітні ознаки, як от плюмаж холоднішого коричневого відтінку або блакитну основу дзьобу.

Ідентифікація[ред.ред. код]

Відрізнити поморника південнополярного від поморників північної півкулі (короткохвостого, середнього, довгохвостого) та мартинів Larus dominicanus досить легко. Він має великий розмір, масивну грудну клітину та білі плями на крилах біля основи махового пір'я, які легко побачити здалеку. Політ прямий, в звичайних умовах — доволі повільний, під час полювання або небезпеки — стрімкий, з сильними помахами крил. В той же час відрізнити його від родичів — поморника великого з Північної Атлантики або інших великих поморників південної півкулі, складніше. Це спричинило те, що лише декілька свідчень про спостереження поморника південнополярного та поморника великого за межами їх ареалів були прийняті як надійні.

Поширення[ред.ред. код]

Гніздовий ареал простягається вздовж усього узбережжя Антарктиди смугою завширшки 200 км. Він також включає прилеглі до цього материка острови, зокрема Південні Оркнейські та Південні Шетлендські. З жовтня по березень-травень птахи не покидають меж південних антарктичних морів. Влітку дорослі птахи мігрують на північ, але не виходять за межі льодових полів, окремі особини спостерігалися в глибині Антарктики біля Південного полюса. Молоді особини мігрують значно дальше на північ і досягають узбережжя Аляски, Гренландії, Японських островів.

Птах світлої морфи
У польоті
Зграя на полюванні

Біологія[ред.ред. код]

Поморник південнополярний харчується переважно рибою та ракоподібними, нерідко крадучи цю здобич у мартинів, крячків, олуш, бакланів. Клептопаразитизм спостерігається круглий рік і не пов'язаний з труднощами добування корму. При нагоді птахи залюбки ласують падлом, плацентами тюленів та молюсками, яких знаходять на березі. Під час гніздування пінгвінів і буревісників поморники переходять на живлення яйцями і пташенятами цих видів. На дорослих птахів зазвичай не нападають, за виключенням дрібних буревісників Вільсона. Біля антарктичних станцій поморники охоче підбирають рештки їжі, інколи відчуваючи себе настільки безстрашно, що беруть корм прямо з рук.

Поморник південнополярний — факультативно колоніальний птах. Гніздуватися він може як колоніями, так і поодинокими парами. Зазвичай пари цього виду постійні і зберігаються протягом всього життя за виключенням тих випадків, коли один з членів пари гине. В цьому разі птах, що залишився, може привабити нового партнера. До місць гніздування птахи прилітають в жовтні-листопаді, облаштування гнізд починається наприкінці листопада-початку грудня. Гнізда являють собою невеличке заглиблення в моху або ґрунті, відстань між ними становить в середньому 2,5 м. В кладці 1-2 яйця. У випадку їх загибелі можливе повторне гніздування. Інкубація триває 28-31 добу.

Пташеня вилупляються не одночасно. Перші дві доби вони сидять у гнізді, а потім пересуваються неподалік від нього. Годують малечу обидва батьки. В цей період дорослі птахи робляться дуже агресивними, в разі наближення до гнізда людини або тварини вони летять, поцілюючи крилом у голову нападника. Ворожість відносно один одного притаманна і пташенятам, особливо це помітно у разі нестачі корму. Молоді птахи вкриваються пір'ям в лютому-на початку березня, а наприкінці березня молоді особини починають літати.

Статевої зрілості південнополярні поморники досягають у 5-6 років. Тривалість життя становить 20 років.

Вороги[ред.ред. код]

В межах гніздового ареалу дорослі південнополярні поморники не мають природних ворогів. Втім зафіксовані випадки загибелі пташенят від нападу антарктичних поморників і пінгвінів, що випадково влучають дзьобом у голову малечі, захищаючи власних пташенят. Більш загрозливими факторами є несприятливі погодні умови. Кладки і пташенята можуть бути затоплені талими водами або засипані снігом, що випав раптово. Тривалі шторми утруднюють пошук корму, внаслідок чого дорослим птахам загрожує загибель від голоду.

Систематика[ред.ред. код]

Вид монотиповий, в його межах не описано жодного підвиду. Деякі дослідники розглядають південнополярного поморника як підвид поморника великого.[1] Інколи ці два види об'єднують в окремий рід Catharacta.

Література[ред.ред. код]

  • «National Geographic» Field Guide to the Birds of North America ISBN 0-7922-6877-6
  • Seabirds by Peter Harrison, ISBN 0-7470-1410-8
  • Udayakumara, A. A. D. A., D. M. S. S. Karunarathna, A. A. T. Amarasinghe and E. M. K. B Ekanayake (2007). First confirmed record of South Polar Skua Catharacta maccormicki Saunders, 1893 (Aves: Stercorariidae) from Western Province, Sri Lanka. Birding Asia, 8: 83-84.

Джерела[ред.ред. код]

  1. BirdLife International. Catharacta maccormicki. En: UICN 2008.(англ.)

Посилання[ред.ред. код]