Південноуральська залізниця

Південноуральська залізниця
Країна	Росія
Знаходження штаб-квартири	Челябінськ
Статус	діюча
Роки роботи	з 1934
Підпорядкування	Российские железные дороги
Експлуатаційна довжина залізниці	4 806,6 км
Кількість працівників
Ширина колії	1 520 мм
веб-сайт	http://www.yuzd.rzd.ru

Південноуральська залізниця — одна з філій РЖД, залізниця розташована на території Оренбурзької і Челябінської областей, частково Куйбишевської і Свердловської областей, Башкирії і Казахстану. Управління залізниці в Челябінську.

До складу залізниці входять Златоустовське, Челябінське, Курганське, Петропавловське, Карталінське, Орське, Оренбурзьке відділення. Довжина залізниці за станом на 1991 — 4934,9 км. Основні вузлові станції залізниці: Челябінськ, Курган, Петропавловськ, Троїцьк, Картали, Магнітогорськ, Орськ, Оренбург, Бердяуш.

Південноуральська залізниця межує з півдня з Казахстанськими залізницями, з південного заходу з Приволзькою залізницею, з заходу з Куйбишевською залізницею, з півночі з Свердловською залізницею, зі сходу з Західно-Сибірською залізницею.

Залізниця утворена в січні 1934 при поділі Пермської залізниці і злиття низки ліній Південного Уралу. До складу залізниці наразі входять найстарші залізничні лінії, побудовані в 1860-1880-х. У 1877 розпочато експлуатацію лінії Оренбург — Самара, в 1892 завершено будівництво Самаро-Златоустовської залізниці, в 1891 розпочато спорудження південного ходу, який став згодом частиною Транссибірської магістралі. У 1882 від Челябінська розпочато будівництво лінії на Курган — західної частини Транссибу. У 1895 завершено прокладання колії на лінії Челябінськ — Єкатеринбург.

Залізниця зазнала значного розвитку в 1930-ті. Тоді були побудовані лінії Челябінськ — Каменськ-Уральський, Картали — Акмолінськ. Споруджена друга колія і обладнана автоблокуванням лінія Челябінськ — Макушино. На залізницю надходять потужні паровози серій ФД, СО, ИС. Реконструкція залізниці завершена в 1940 дозволила збільшити вантажообіг у 2,4 раза.

У Велику Вітчизняну війну працівники залізниці будували бронепотяги, поїзди-лазні, санітарні потяги.

У 1945 електрифіковано на постійному струмі ділянку Челябінськ — Златоуст, в 1949 ділянку Златоуст — Кропачево, в 1957 Курган — Макушино і Челябінськ — Курган, в 1961 Макушкино — Ісилькуль. На ділянках Челябінськ — Свердловськ, Челябінськ — Троїцьк — Картали — Магнітогорськ до початку 1970-х років була введена тепловозна тяга.

У 1980 здається експлуатацію лінія Сакмарська — Мурапталово, в 1981 здається лінія Красногвардеєць — Новоперелюбська.

Локомотивне господарство

У локомотивному парку залізниці магістральні тепловози 2ТЭ10В, 2ТЭ10М, маневрові тепловози ЧМЭ3, електровози постійного струму ВЛ10, змінного струму ВЛ80С, електропотяги ЭР2, ЭР9П, ЭР9Е.

Локомотивні депо Південноуральської залізниці: Златоуст, Челябінськ, Троїцьк, Петропавловськ, Орськ, Оренбург, Бузулук.

Посилання

• Сайт Південноуральської залізниці
• Мапа залізниці
• Краткий опис і фотографії залізниці на «Сайт про залізницю» Сергія Болашенко