Півнячі бої

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Півнячий бій в Лондоні, 1808
Бій півнів в Таміль-Наду, Індія
«Півнячий бій», картина Жана-Леона Жерома

Півнячі бої — змагання спеціально навчених господарями crocopov — бойових півнів, яких нацьковують на бійку один з одним, азартний вид спорту, в якому спостерігачі роблять ставки на перемогу одного з півнів.

Історія[ред.ред. код]

Родоначальником сучасних півнів і курей прийнято вважати індійську дику курку, одомашнення якої відбулося в IV–III тисячоліттях до н. е. Спочатку володіння куркою вважалося царським привілеєм, і вони використовувалися виключно для півнячих боїв.

Півнячі бої проводилися ще в стародавні часи в країнах сходу: Індії, Китаї, Персії та інших.

До Вавілону бойові півні потрапили приблизно в 700 році до н. е. разом з перськими солдатами, які повернулися з походу на Індію.

В Греції вони стали популярні за часів Фемістокла, який повернувся з Перської походу і побудував спеціальний амфітеатр для боїв. Пізніше півнячі бої поширилися на Азію і Сицилію. Римляни зневажали півнячі бої, проте в роботах Колумели по сільському господарству стверджується, що серед них знаходилися любителі, які програвали на цьому купу грошей. З Риму цей вид розваг був занесений в Бельгію, Англію, Шотландію, Уельс, Голландію, Німеччину, Італію, Іспанію, Люксембург, а також в їх колонії. Поширення півнячих боїв викликало відчайдушний опір церкви, який однак не зміг його зупинити.

Півнячі бої залишалися улюбленою розвагою англійської королівської сім'ї та дворянства до XIX ст. Перша в Британії арена для їх проведення була побудована королем Генріхом VIII.

Швидше за все, півнячі бої отримали величезну популярність завдяки тому, що для їх організації потрібно набагато менше місця і грошей, ніж для кориди.

У колоніях Північної Америки півнячі бої з'являються досить рано, однак практично відразу ж забороняються в деяких штатах. У Великобританії цей вид спорту підпадає під заборону в 1849 р., а на Кубі тільки лише з приходом до влади Фіделя Кастро в 1959 р.

В Росії півнячі бої набули популярності завдяки Олексію Орлову і генералу Всеволожському. В Москві існувало Товариство півнячих мисливців, що займалося проведенням боїв. З 1860-х років поліція почала переслідувати півнячі бої.

Правила[ред.ред. код]

Зазвичай для півнячих боїв використовують майданчик округлої форми з розміром бордюрів діаметром приблизно 6 м. Бар'єр по краях майданчика не дає півням вийти за територію рингу.

Виділяють три форми проведення півнячих боїв:

  • Змагання або матч. Бій ведеться в заздалегідь визначених парах. Переможець визначається кількістю перемог.
  • Королівська битва. Всі птахи одночасно випускаються на поле бою. Переможцем вважається останній півнів, що залишився в живих або здатний продовжувати бій.
  • Уельський бій. Битва ведеться у восьми парах. Потім у парах бій іде між переможцями першого і другого раунду. І, нарешті, в четвертому раунді стравлюються два півні, які перемогли у своїх парах у попередньому раунді. Перед боєм птахи не повинні бачити один одного.

Ставки на півнячі бої приймаються як до початку змагань, так і безпосередньо в ході битви. Півні зазвичай виходять на арену у віці одного-двох років. У віці півроку курчатам відрізають гребінь, так як його пошкодження в ході бою призводить до великої втрати крові. Для тренувань півня використовують спеціальні бігові тренажери.

Перед початком змагань на натуральні півнячі шпори надягають штучні з металу або кістки довжиною близько 4 см. Проте, існують і більш довгі шпори, що досягають 6,5 см. Відомі випадки, коли півень вбивав власного господаря, розрізавши горло шпорами.

Сучасні правила дозволяють відкликати з арени півня, який отримав серйозні травми. Також іноді застосовуються раунди, обмежені за часом.

Якщо півень відмовляється битися зі своїм супротивником, то в цьому випадку йому зараховують поразку.

У всіх півнячих боях слово судді є законом. Це поширюється в тому числі і на ставки.

Як правило півень б'ється раз у житті, тому що навіть якщо він здобуде перемогу, зазвичай гине через тиждень від ран.

Юридичні аспекти[ред.ред. код]

У багатьох європейських країнах півнячі бої заборонені як жорстоке видовище[1]. В Україні півнячі бої, як і бої за участю інших тварин (собак, гусей і т. д.) заборонені ст. 25 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та ст. 299 Кримінального кодексу України[2][3]. За організацію півнячих боїв винуватець може бути засуджений до штрафу розміром до 850 гривень або арешту на строк до шести місяців[3].

Див. також[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Борейко В. Е. Прорыв в экологическую этику. / 5-е изд. — К.: КЭКЦ, 2013. — 168 с.
  2. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження»
  3. а б Кримінальний кодекс України