Північна Ірландія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Північна Ірландія
Northern Ireland
Tuaisceart Éireann
Norlin Airlann

Розташування Північна Ірландія
Столиця
(та найбільше місто)
Белфаст
Офіційні мови Немає,
Англійська (de facto)
Ірландська
Ольстерсько-шотландська
Державний устрій Конституційна монархія
 - Глава держави Єлизавета II
 - Прем'єр-міністр Девід Камерон
 - Перший міністр Пітер Робінсон
Управління  
 - Government of Ireland Act 3 Травня 1921 
Площа
 - Загалом 13 843 км² (78)
Населення
 - оцінка 2009 р. 1,775,000 (?)
 - перепис 2001 р. 1,685,267
 - Густота 122/км²
ВВП (ПКС) 2002 р., оцінка
 - Повний £33.2 млрд. (?)
 - На душу населення £19,603. (?)
Валюта Фунт стерлінгів (GBP)
Часовий пояс GMT (UTC+0)
 - Літній час BST (UTC+1)
Домен інтернету .uk
Телефонний код +44
Помаранчевий марш протестантів

Півні́чна Ірла́ндія (англ. Northern Ireland, ірл. Tuaisceart Éireann) — одна з чотирьох частин Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Межує з Республікою Ірландія в межах острова Ірландія. Столиця і найбільше місто — Белфаст. В адміністративному відношенні поділена (з 1975) на 6 графств (англ. counties).

Історія[ред.ред. код]

Утворення Північної Ірландії датується 3 травня 1921, на підставі Government of Ireland Act 1920[1].

Північна Ірландія багато років була ареною гострого етно-політичного конфлікту (англ. The Troubles) між "націоналістами"-католиками і "юніоністами"-протестантами.[2] Націоналісти виступали за політичне приєднання Північної Ірландії до решти Ірландії[3][4] , а юніоністи, яких у Північній Ірландії більшість, хотіли залишитися у складі Сполученого Королівства[5]. Загалом, юніоністи вважають себе британцями (або "ольстерцями"), а націоналісти - ірландцями, хоча ці відмінності не є однозначними. З моменту підписання Белфастської угоди (так звана «Страсноп'ятнична угода») у 1998, більшість напіввійськових формувань, що брали участь у боротьбі, припинили військові дії.

Найбільші внутрішні конфлікти краю відображено у настінних розписах.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Адміністративно Північна Ірландія розділена на 6 графств та 26 районів. В свою чергу острів Ірландія ділиться на 4 історичні області — Ольстер, Коннахт, Манстер і Ленстер. Всі шість графств Північної Ірландії Антрім, Арма, Даун, Лондондеррі, Тайрон і Фермана, входять до північної провінції Ольстер. Крім того до Ольстеру також входять три графства Республіки ІрландіяДонегол, Монахан і Каван.

Економіка[ред.ред. код]

Економіка Північної Ірландії є найменшою з чотирьох економік, що складають з себе загальну економіку Об'єднаного Королівства. Промисловість представлена традиційними суднобудуванням, текстильним і канатним виробництві. Велика кількість населення зайнята в сфері обслуговування. Туризм також грає важливу роль в економіці країни. Останнім часом досить прибутковою є сфера високих технологій, в яку здійснюється інвестиційне вливання коштів.

Релігія[ред.ред. код]

Протестанти 54 %, католики 31%; пряме правління Англії з 1972.

Політика[ред.ред. код]

У Британському парламенті Північну Ірландію представляє 12 делегатів. В останній час громадськістьПівнічної Ірландії та політичні партії усе більше схильні до воз'єднання із іншою, великою Ірландією[6].

Населення[ред.ред. код]

Населення Північної Ірландії щорічно зростає починаючи з 1978 року. За останніми даними воно становить 1 775 000 осіб. [7]

Етнічний склад населення неоднорідний: в країні проживає близько 500 тисяч корінних місцевих жителів острова Ірландіяірландців - католиків і приблизно 1 млн англо-ірландців і шотландо-ірландців з яких більшість — протестанти, які є британцями за культурою і традиціями. Таким чином, в Північній Ірландії історично склалися три групи населення, що розрізнялися між собою релігією і культурою, дані групи населення вельми ворожо відносяться один до одного. Східні області Північної Ірландії були зайняті переселенцями з Шотландії — пресвітеріанами, центральні і північні провінції заселили англійці, що належали до Англіканської церкви, в крайніх західних і прикордонних з Республікою Ірландія районах жили залишки корінного населення — ірландці, католики за своїм віросповіданням.

Тривалість життя у чоловіків — 76 років, у жінок — 80.8 років.[8]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Statutory Rules & Orders published by authority, 1921 (No. 533); Additional source for 3 May 1921 date: Alvin Jackson, Home Rule - An Irish History, Oxford University Press, 2004, p198.
  2. Northern Ireland LIFE & TIMES survey. Question: Generally speaking, do you think of yourself as a unionist, nationalist or neither?, ARK Research, 2005
  3. Strategy Framework Document: Reunification through Planned Integration: Sinn Féin’s All Ireland Agenda www.sinnfein.ie, accessed 2 August 2008
  4. Policy Summaries: Constitutional Issues www.sdlp.ie, accessed, 2 August 2008
  5. Standing up for Northern Ireland www.uup.org, accessed 2 August 2008
  6. Північна Ірландія хоче відокремитись. а потім приєднатися до іншої Ірландії
  7. «BBC NEWS». BBC News. 10 Грудня, 2008. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 3 Квітня, 2010.  Текст « UK » проігноровано (довідка); Текст « Northern Ireland » проігноровано (довідка); Текст « NI's population passes 1.75m mark» проігноровано (довідка)
  8. «Eastern Health and Social Services Board». www.publichealthmatters.org. Процитовано 3 Квітня, 2010. 

Посилання[ред.ред. код]