Північна Країна Басків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розташування Басконії
Північна Країна Басків позначена зеленим кольором

Францу́зька Краї́на Ба́сків або півні́чна Краї́на Ба́сків (фр. Pays basque français, баск. Ipar Euskal Herria, Iparralde) є північно-східною частиною Басконії або історичної області Країна Басків. Адміністративно північна Країна Басків є західною половиною французького департаменту Атлантичні Піренеї. Східну половину департаменту займає Беарн. На північ від французької Країни Басків розташований французький департамент Ланди, на захід — Біскайська затока, а на південь — іспанська Країна Басків. Площа французької Країни Басків становить 2 869 км². На відміну від іспанської Країни Басків, зокрема таких індустріалізованих провінцій, як Біскайя і Гіпускоа, французька частина лишається значною мірою аграрною, за винятком міської агломерації Байонна-Англет-Біарріц, населення якої становить близько 40% населення всієї північної Країни Басків. Важливим джерелом прибутку для регіону є туризм, зокрема в містах, розташованих на березі моря (Біарріц тощо).

Баски розглядають північну Країну Басків як об'єднання трьох історичних провінцій, розташованих на північному сході історичної області Країна Басків:

Баскська назва регіону — Ipar Euskal Herria або Iparralde ('Північ'), іспанська частина Басконії відповідно називається Hego Euskal Herria або Hegoalde ('Південь').

У 2006 р.[1] регіон нараховував 280 266 жителів, з них 234 845 (83,8%) — у Лапурді, 30 333 (10,8%) — у Нижній Наваррі і 15 088 (5,4%) — у Субероа.

Згідно з опитуванням, проведеним у 2006 р.[2], 22,5% жителів французької Країни Басків були двомовними (вільно володіли і французькою і баскською), 8,6% розуміли баскську і 68,9% не розуміли баскської мови. Однак реультати дуже різняться залежно від регіону: у Нижній Наваррі і Субероа 66,2% розмовляють або розуміють по-баскськи; у міській агломерації Байонна-Англет-Біарріц лише 14,2% розмоляють баскською чи розуміють її; на решті території Лапурді таких 36,9%. Частка баскомовних жителів північної Країни Басків змешилася на 3,9% з 1996 р., коли вона була 26,4%.

Баскський націоналістичний рух зародився у 1963 р., коли виник рух Enbata (заборонений у 1974 р.); зараз баскський націоналізм на Півночі представлений такими партіями, як Abertzaleen Batasuna, які прагнуть розділення Атлантичних Піренеїв на два департаменти: Країна Басків і Беарн. У регіоні присутні також такі націоналістичні партії, як EAJ-PNV, Eusko Alkartasuna і Batasuna, але їхній вплив є невеликим, особливо у порівнянні з іспанською Країною Басків. Ці політичні партії зазвичай набирають менш ніж 15% голосів на місцевих виборах.

У 1980-х і 90-х роках у північній Басконії діяла воєнізована група Iparretarrak ('північани'), яка використовувала насильство для досягнення незалежності, однак ця організація не виявляла ознак діяльності уже на протязі десятиріччя.

29-го січня 1997 р. регіон офіційно став одним з «країв» ('pays') Франції, тобто представницьким органом, що завідує деякими видами діяльності, але без власного бюджету.

Історія[ред.ред. код]

Двомовні французько-баскські знаки у Сен-Пе-сюр-Нівель.
Корти для гри в баскську пелоту є у більшості сіл регіону.
Оздоблення каменю в Армендаріці.

Північна Країна Басків довгий час була лише складовою частиною більшої території, відомої зараз як Ґасконь. Коли Цезар завоював Галлію, він зауважив, що регіон на південь і на захід від Гаронни населяв народ, відомий як аквітани, які не були кельтами і вважаються предками сучасних басків.

За часів Римської імперії край був спершу відомий під назвою 'Аквітанія'; згодом, коли назва 'Аквітанія' була поширена аж до Луари, регіон став називатися Novempopulania або Aquitania Tertia.

Після повстань басків проти римського феодалізму у кінці IV-го і у V-му столітті регіон увійшов до складу незалежного герцогства Васконія. На початку IX-го століття утворилося окреме 'графство Васконія'.

У цей період північні баски брали участь у битвах у Ронсевальській ущелині проти франків у 778, 812 і 824 рр.

Васконський граф Санчо II Санчес знову воював з франками між 848 і 858 рр., у підсумку ставши герцогом Гасконі.

У 1020 р. Ґасконь уступила Лапурді (який тоді включав Нижню Наварру) Санчо Наваррському, який у 1023 році зробив його віконтством. Регіон був об'єктом зазіхань з боку герцогів Аквітанії до 1191 року, коли Санчо Мудрий і Річард I Левине Серце домовилися поділити спірну територію на дві частини, Лапурді відходив анжуйцям, а Нижня Наварра – Наваррі.

Тим часом утворилося незалежне віконтство Субероа, маючи в якості союзника проти територіальних претензій з боку Беарну Наваррське королівство, яке часом, щоправда, визнавало сюзеренітет Анжуйської династії.

Із закінченням Столітньої війни Лапурді і Субероа відійшли до французької корони в якості автономних провінцій (pays d'êtat).

Після завоювання Верхньої Наварри Кастилією у 1512–21 рр. Нижня Наварра, яка залишалася незалежною, очолила партію гугенотів у французьких релігійних війнах. У цей час баскською мовою була вперше перекладена Біблія. Зрештою Генріх Наваррський, перейшовши у католицизм, став королем Франції, зберігши формальну незалежність Наварри, яка була ліквідована у 1610 р.

Три провінції північної Країни Басків мали широку автономію, доки Велика французька революція не поклала їй край, як і повсюди у Франції, утворивши наполовину баскський і наполовину гасконський департамент Атлантичні Піренеї (Беарн, який являє собою східну половину департаменту, також був у свій час суверенною державою, приєднаною до Франції).

Економіка[ред.ред. код]

Французька Країна Басків має 29 759 компаній, 107 компаній на 1 000 мешканців. Річне економічне зростання в період між 2004 і 2006 роками становило 4,5%.[3]

66,2% компаній працюють у сфері послуг, 14,5% — у промисловому виробництві і 19,3% — у первинному секторі (головним чином сільське господарство, агробізнес, рибальство і лісове господарство).

Хоча адміністративно північна Країна Басків є частиною департаменту Атлантичні Піренеї, вона має власну торгову палату (Chambre de commerce et d'industrie de Bayonne Pays basque).

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]