Північне Причорномор'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Півні́чне Причорномо́р'я — історично-географічний район на півдні України.

Заселення території датується епохою середнього палеоліту. Першими мешканцями краю, відомими з писемних джерел, були кіммерійці (кінець II — поч. I тисячоліття до н. е.). Їх змінили інші кочові народи: скіфи (IX—III ст. ст. до н. е.), сармати (III ст. до н. е.IV століття н. е.).

Внаслідок грецької колонізації (V - IV століття до н. е.) в регіоні виникли античні міста-держави.

Наприкінці IV ст. н. е. територія Північного Причорномор'я зазнала руйнівного нашестя гунів. Згодом західну частину регіону заселили слов'янські племена уличів і тиверців, яких витіснили у Х столітті печеніги, а згодом - торки та половці.

Зі середини XIII століття регіон - у складі Золотої Орди, а з 1430-х рр. — його правонаступника — Кримського ханства.

З кінця XIV до кінця XV століття західна частина регіону перебувала у складі Великого князівства Литовського.

З утворенням Запорозької Січі Північне Причорномор'я стало ареною боротьби козацтва проти турецько-татарських набігів на українські землі. Протягом XVII — середини XVIII ст. відбувалася колонізація краю українськими селянами й козаками.

У середині XVIII ст. почалося входження регіону до складу Росії, де воно отримало офіційну назву Новоросії. Після виходу цього терміна з ужитку його замінив термін Південна Україна.

[ред.] Див. також

[ред.] Література

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами