Північнонімецький союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Norddeutscher Bund
Північнонімецький союз
Німецький союз Wappen Deutscher Bund.svg
1866 – 1871 Німецька імперія Flag of the German Empire.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Розташування Німеччина
Північнонімецька конфедерація (черв.) Південні Німецькі держави, які приєднались 1871 у Німецьку імперії помаранчеві. Ельзас-Лотарингія, анексована територія внаслідок Франко-прусської війни 1871, темно помаранчева. Червоні території на півдні належать до Королівство Пруссія.
Столиця Берлін
52°31′ пн. ш. 13°24′ сх. д. / 52.517° пн. ш. 13.400° сх. д. / 52.517; 13.400
Державний лад Конфедерація
Президент
 - 1867–1871 Вільгельм I
Канцлер
 - 1867–1871 Отто фон Бісмарк
Законодавчий орган Рейхстаг
 - State council Імперська рада
Історія
 - Впровадження конституції 16 квітня 1866
 - Створення федерації 1 липня 1867
 - Перетворення на імперію 18 січня 1871
Сьогодні є частиною Данія Данія
Німеччина Німеччина
Литва Литва
Польща Польща
Росія Росія
Історія Німеччини
Coat of arms of Germany.svg
Стародавня Німеччина
Германці
Стародавня Германія
Велике переселення народів
Середньовічна Німеччина
Франкське королівство
Східне Франкське королівство
Королівство Німеччина
Ганзейська унія
Священна Римська імперія
Об'єднання Німеччини
Рейнський союз
Німецький союз
Революція 1848—1849 років у Німеччині
Північнонімецький союз
Німецька імперія
Новітня історія
Німеччина у Першій Світовій війні
Веймарська республіка
Третій Рейх
Німеччина у Другій світовій війні
Окупація союзниками Німеччини
Розділення країни: ФРН, НДР та Західний Берлін
Возз'єднання Німеччини
Сучасна Німеччина

Портал «Німеччина»

Північнонімецький союз (нім. Norddeutscher Bund) — перша федеральна німецька держава в історії Німеччини, яка лягла в основу створення німецької національної держави. Створений 1866 року військово-політичний блок німецьких держав, із прийняттям конституції 1867 року перетворився на першу німецьку федеративну державу.

Історія[ред.ред. код]

Північнонімецький союз 1866-1871 був федеративним об'єднанням 22 незалежних держав північної Німеччини, без Австрії. Створений на основі конституції, ухваленої країнами-членами союзу 1867 року. Федеральна влада контролювала армію та зовнішню політику. Був створений Рейхстаг, парламент, у виборах якого могли голосувати чоловіки із збереженням таємниці голосування. Рейхстаг міг мати справу з бюджетами, але він мав обмежені повноваження порівняно з Федеральною Радою, в якій були представлені члени федерації. Влада в Союзі більшою мірою знаходилась під впливом його засновника, першого та єдиного канцлера Отто фон Бісмарка, прем'єр-міністра Королівства Пруссія, в якому знаходилось 80% населення конфедерації[1]. Після перемоги над Австрією, Пруссія приєднала незалежні до того Гановер, Гессен-Кассель, Нассау, та Франкфурт-на-Майні. Союз ліг в основу створеної 1871 року Німецької імперії, яка успадкувала більшу частину конституції та прапор.

Північнонімецький союз був створений після перемоги Пруссії над Австрією та рештою держав Німецького союзу в Австро-Прусській війні 1866 року.

Північнонімецький союз став наступником Німецької конфедерації. Його територія складалсь з частин Німецької конфедерації на північ від річки Майн (за винятком Люксембургу), та Гогенцоллерн-Зигмарінгена, східної частини Пруссії, Герцогства Шлезвіг, але до нього не входили Австрія, Баварія, Вюртемберг, Баден, Люксембург, Лімбург, Ліхтенштейн південна частина Великого герцогства Гессе.

Північнонімецький союз посилив економічний вплив Пруссії на північну Німеччину, особливо завдяки митному союзу (нім. Zollverein), членами якого були південнонімецькі країни, які не входили до Північнонімецького союзу. Основним завданням федерації було забезпечення свободи промисловості, чого вимагали ліберально налаштовані представники підприєницького середовища. Наприклад, мита та митні обмеження були скасовані, та бла створена федеральна поштова та телеграфна служба. Як результат, вдалось досягти вищих темпів економічного зростання та ширші особисті свободи[2].

На основі Північнонімецького союзу в 1871 р. була створена Німецька імперія. Великою мірою вона зберегла Конституцію, яка залишилась в силі до 1918 р. Конституція давала великі повноваження канцлеру, Отто фон Бісмарку, якого призначав Президент Бундесрат (Пруссія). Таким чином, канцлер «відповідав» але не був підзвітний перед Рейхстагом. Це дозволило йому скористатись своїм положенням, як ланки між імператором та громадянами. Після конституційної кризи 1862 року Канцлер отримав контроль над військовим бюджетом. Закони забороняли певним державним службовцям, які були основною опозицією Бісмарка в 1860-тих, обіймати посади в Рейхстазі.

Після перемоги Північнонімецького союзу над Другою французькою імперією та новоствореною Третьою Республікою у Французько-Прусській війні 1871 року, Баварія, Вюртемберг, та Баден (разом з частинами Великого герцогства Гессе які спочатку не приєднались до конфедерації), об'єднались з державами Союзу в Німецьку імперію, а Вільгельму I було присвоєно титул Німецького імператора (а не Імператор Німеччини, оскільки до її складу не входила Австрія).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hajo Holborn, A History of Modern Germany, 1840–1945 (1969) ст. 194-199
  2. Holborn, A History of Modern Germany, 1840–1945 pp 201–2


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.