Підводне нафтосховище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Придонний резервуар-нафтосховище.

Підводне нафтосховище (рос. подводное нефтехранилище; англ. submarine oil storage; нім. Unterwasser-Erdöltank m) — штучний резервуар для зберігання нафти або продуктів первинної переробки, що встановлений нижче водної поверхні.

Основні характеристики[ред. | ред. код]

Розміщення П.н. безпосередньо у місці морського видобутку нафти і газу виключає необхідність спорудження на березі резервуарних парків, а також і менш надійних підводних трубопроводів великої протяжності від свердловини до берегової транзитної нафтоперевалочної бази. Місткість П.н. досягає сотень тис. м3 (до 250 тис. м3), як правило, 1600—160 000 м3. Глибина моря в місці установки П.н. може сягати 1000 м.

Класифікація[ред. | ред. код]

За формою П.н. можуть бути циліндричними, сферичними, еліптичними; за типом конструкції — жорсткі, еластичні або змішаної конструкції.

За ступенем заглиблення у воду П.н. розділяються на донні — стаціонарні одноопорні, багатоопорні та плаваючі — зі змінною плавучістю.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно-термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004—2006 рр. 560 + 800 с.
  • Українська нафтогазова енциклопедія / за загальною редакцією В. С. Іванишина. — Львів : Сполом, 2016. — 603 с. : іл., табл. — ISBN 9789669191403.