Підводні човни класу U-48

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
U-48
SM U-48


Служба
Тип/клас Підводний човен
Держава прапора Austria-Hungary-flag-1869-1914-naval-1786-1869-merchant.svg
Належність Ц.к. військово-морські сили Австро-Угорщини (KuK Kriegsmarine)
Верф Cantiere Navale Triestino Пула
Закладено 1916
Статус закладено 2 човни, корпуси яких порізані на металобрухт 1920
Параметри
Тоннаж надводна 818 т, занурення 1184 т
Довжина 73,25 м
Ширина 6,68 м
Осадка 3,3 м
Технічні дані
Силова установка 2 × дизельні мотори;

два електромотори

Потужність дизелі 2400 к.с. (1800 кВт), ел. двигуни 890 к. с. (1200 кВт)
Швидкість надводна 16,25 вузлів, підводна 8,5 вузлів
Екіпаж 32
Озброєння
Артилерія 2 × 90 мм L35 (120 мм)
Торпедно-мінне озброєння 6 × 450 мм торпедні апарати, 9 торпед

Підводні човни класу U-48 (пол. Okręty podwodne typu U-48) для Ц.К. флоту Австро-Угорщини планували збудувати чотири човни океанського класу за німецькими кресленнями в часи 1-ї світової війни. Жоден із закладених човнів не був завершений і до 1920 їхні корпуси порізали на металобрухт.

Для ведення бойових дій в акваторії Середземного моря австрійський флот потребував модерних підводних човнів. У вересні 1916 корабельня Cantiere Navale Triestino (CNT) отримала замовлення на будівництво двох човнів U-48, U-49. За контрактом корпуси човнів мали закласти в угорській частині імперії, а завершувати на верфі у Пулі. У січні 1916 верф Cantiere Navale Triestino (CNT) закупила креслення підводного човна у фірми AG Weser з Бремена. Після модернізації креслень водотоннажність човнів зросла (818 т проти 800 т). Човни мали довжину 73,25 м при ширині 6,68 м і осадці в 3,3 м. Два дизельні мотори потужністю 2400 к.с. (1800 кВт) і два електромотори потужністю 1200 к.с. (890 кВт) повинні були забезпечити човнам швидкість 16,25 (8,5) вузлів. Екіпаж становив 32 особи. Озброєння складалось з шести 450-мм торпедних апаратів (два кормові) із запасом 9 торпед, двома 90 мм гарматами L35, які на двох човнах планували замінити на 120 мм. Після закладення човнів U-48, U-49 було укладено контракт на будівництво однотипних човнів U-58, U-59. Зміни в кресленнях, як і згодом брак матеріалів, кваліфікованих спеціалістів затримали початок будівництва човнів U-48, U-49, а контракти на човни U-58, U-59 було відмінено ще до їхнього закладення на стапелі. До завершення війни корпус U-48 збудували на 70%, а U-49 на 55%. Корпуси човнів порізали на стапелях на металобрухт до 1920 року.

Джерела[ред.ред. код]

  • Lothar Baumgartner, Erwin Sieche: Die Schiffe der k.(u.)k. Kriegsmarine im Bild = Austro-Hungarian warships in photographs. Wiedeń: В-во Stöhr, 1999. ISBN 9783901208256. OCLC 43596931. (нім.)
  • Robert Gardiner (red.): Conway's All the World's Fighting Ships, 1906–1921. Annapolis: Naval Institute Press, 1985. ISBN 9780870219078. OCLC 12119866. (англ.)