Підволочиськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Підволочиськ
Podvoloc2.png
Герб Підволочиська
Volochysk on map svg.svg
Країна Україна Україна
Область/АРК Тернопільська область Тернопільська область
Район/міськрада Підволочиський район Підволочиський район
Рада Підволочиська селищна рада
Код КОАТУУ: 6124655100
Основні дані
Засноване 1463
Статус із 1940 року
Площа 9,06 км²
Населення 8002 (01.01.2011)[1]
Густота 883 осіб/км²
Поштовий індекс 47800
Телефонний код +380 XXX
Географічні координати 49°31′32″ пн. ш. 26°08′09″ сх. д. / 49.52556° пн. ш. 26.13583° сх. д. / 49.52556; 26.13583Координати: 49°31′32″ пн. ш. 26°08′09″ сх. д. / 49.52556° пн. ш. 26.13583° сх. д. / 49.52556; 26.13583
Водойма річки Збруч, Самець
Відстань
Найближча залізнична станція: Підволочиськ
До обл. центру:
 - залізницею: 50 км
 - автошляхами: 45 км
Селищна влада
Адреса вул. А. Шептицького, 4, м. Підволочиськ, Підволочиський р-н, Тернопільська обл., 47800
Карта
Підволочиськ (Україна)
Підволочиськ
Підволочиськ
Підволочиськ (Тернопільська область)
Підволочиськ
Підволочиськ

Підволочи́ськ — селище міського типу в Тернопільській області. Адміністративний центр Підволочиського району. Розташоване на правому березі ріки Збруч, навпроти міста Волочиська Хмельницької області.

До Підволочиська приєднано село Заднишівка; хутір Княжина виведений з облікових даних у зв'язку з переселенням жителів.

Залізнична станція на лінії Жмеринка-Хмельницький-Тернопіль-Львів. Через Підволочиськ пролягають автошляхи М12 СтрийЗнам'янка, Т 2005 ПідволочиськВолочиськ, Т 2010 ЗбаражПідволочиськ.

Населення — 8017 осіб (2007).

Поблизу містечка є пам'ятка природи — Підволочиське джерело, а також Підволочиський заказник.

Вілла Громницьких (2012 р.)

Історія[ред.ред. код]

Через цю місцевість здавна проходив торговий шлях (згодом — Кучманський шлях), що перетинав р. Збруч; тут на обох берегах виникло два поселення з однаковою назвою — Волочище. Перша писемна згадка про одне з них, розташованого на правому березі річки, — в акті від 9 липня 1463 про поділ «Отчини своєї», коли воно перейшло до князя В. Збаразького.

Територія Підволочиська і навколо нього була заселена в епоху трипільської та черняхівської культур, про що свідчать археологічні пам'ятки.

Найпоширеніша думка, що назва містечка походить від слова «волочити», через р. Збруч «волочили» (переправляли) вантажі на протилежний берег; інша версія — від слова «волока», що пов'язане з одиницею земельної міри, яка мала 30 морґів (бл. 17 га); також вважають, що давньоукраїнське слово «волочище» означає низинне заболочене місце.

Від травня 1518 Підволочиськ належав К. Острозькому, 1583 — князеві В. Збаразькому, 1631 — власники Вишневецькі, після 1744 — Мошинські. 1667 за Андрусівським перемир'ям П. залишився у Речі Посполитій. Від 2-ї пол. 15 до кінця 17 ст. містечко зазнало набігів татарських орд.

У середині 18 ст. поселення на правому березі р. Збруч назвали Підволочиськом, на лівому березі — Волочиськом. 1772 — захопила Австрія. 1775 Підволочиськ отримав привілей на св. Трійцю влаштовувати ярмарок тривалістю 6 днів. 1786 прокладено шосейну дорогу між Тернополем і Підволочиськом.

Наприкінці 18 ст. містечко під назвою Унтерволочиськ австрійська адміністрація записала до Староміщинської волості Тернопільського округу. 1810-15 Підволочиськ належав до Росії у складі Тернопільського краю; від 1815 — знову до Австрії. 1857 йому надали статус волосного містечка у Скалатському повіті.

1869-81 споруджена залізниця Підволочиськ—Тернопіль—Львів. Тоді у містечку працювали 2 фабрики, 2 цегельні, пекарня, відбувалося 2 річних ярмарки. 1885 в Підволочиську гастролював театр І. Біберовича.

Від серпня 1914 до лютого 1918 Підволочиськ зайняла російська армія, від листопада 1918 до липня 1919 належало до ЗУНР. 20-21 листопада 1920 у Підволочиськ перейшла з Великої України більша частина Армії УНР, яку інтернували поляки.

1920-39 містечко належало до Польщі. Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші товариства, кооперативи.

17 вересня 1939 в містечко вступила Червона армія, на мітинґу виступив Микита Хрущов.

Від січня 1940 Підволочиськ — смт, центр району. Від 5 липня 1941 до 21 березня 1944 — під німецькою окупацією. 29 червня 1943 тут відбувся масовий розстріл євреїв. У липні 1943 поблизу Підволочиська проходило партизанське з'єднання під командуванням Сидора Ковпака.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятник на честь Незалежності України, 2007 рік

Збереглися споруда ратуші, частина синагоги, вілли Громницьких та Григоращуків, частково колишній християнський та іудейський цвинтарі.

Є церкви Пресвятої Трійці (1863, мур.), Успіння Пресвятої Богородиці (1998, с. Заднишівка), Свято-Троїцький собор (1993–2008, арх. М. Білик), костьол, молитовні будинки релігійних громад ХВЄ та АСД, Каплиця.

Споруджено меморіальний монумент Перемоги (1974, скульптор В. Бець), пам'ятники Т. Шевченку (1992), жертвам більшовицького режиму (2002), монумент на честь проголошення незалежності України («Ангел-Хоронитель»; 2001, скульптор Р. Вільгушинський), погруддя С. Бандери (2006), насипано символічну могилу Борцям за волю України; на цвинтарі у с. Заднишівка збереглися поховання вояків УГА (групи «Підволочиськ» отамана А. Ляєра, загинули у червні-липні 1919).

Культура[ред.ред. код]

Свято-Троїцький собор УПЦ КП

Діють ліцей, гімназія, ЗОШ 1 та 2 ступ.,а також 1 та 3 ступенів(ЗОШ №1), 2 бібліотеки, центральна районна лікарня, поліклініка, районний Будинок культури, Будинок школяра, ДЮСШ, музична та художня школи, кінотеатр.

У селищі виходить районна газета «Гомін волі» та газета рекламних оголошень «РІГ».

При районному будинку культури працює народний аматорський театр ім. Л. Курбаса, зразковий дитячий театр «Дюймовочка» та танцювальний колектив «Барви». У наш час[Коли?] у репертуарі театру ім. Л.Курбаса вистави за М. Старицьким «По модньому», І. Тендетникова «Хто сміється, тому не минеться», І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я», А. Крим «Фіктивний шлюб». Актори-аматори театру ім. Л. Курбаса: Сергій та Галина Копотілови, Олег Процанін, Андрій Твердий, Віра Лозинська, Наталія Козачок, Михайло Литвинів, Ганна Занько. Режисер-постановник — Олександра Промович. У репертуарі зразкового дит. театру вистави-казки сучасних письменників та постановки за народними українськими казками. У наш час[Коли?] вистава «Гоголівські замальовки» (за тв. М. Гоголя) користується в районі великою популярністю.

Спорт[ред.ред. код]

У містечку є стадіон — «Колос», який відкрито у 1962 р. реконструйовано у 2011 році. При реконструкції встоновлено пластикові сидіння, діє електронне кольорове табло. На стадіоні футбольні зустрічі проводить команда «Агро — Збруч», що грає у першості області та команди, які грають на першість району (в тому числі дитячі). Стадіон вміщує 4 тис. глядачів.

Природоохоронні території[ред.ред. код]

Некрополі[ред.ред. код]

На міському кладовищі є могила Героя Радянського Союзу В. І. Осипова. Надмогильний пам'ятник — стела з барельєфом Осипова.

Також на міському кладовищі є меморіальний комплекс на честь радянських воїнів, що загинули у Другій світовій війні, — стела, на якій вмонтовано плити із прізвищами жителів району, що загинули під час війни. Зліва на майданчику — поховання радянських воїнів.

Промисловість[ред.ред. код]

Працюють хлібопекарня ТОВ «Надзбруччя Хліб», функціонує елеватор, ВАТ «Агро» (маслозавод), ВАТ «Фабрика пластмасових виробів», консервний завод, нафтобаза, підприємства з виробництва мінеральної води та переробки м'яс. продукції, хлібопекарня, цегельний завод, торгові заклади.

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці[ред.ред. код]

У Підволочиську народилися:

Проживали[ред.ред. код]

Перебували[ред.ред. код]

Похований Герой Радянського Союзу Василь Осипов.

Влітку 1903 у Підволочиську за спробу провезти заборонену літературу були затримані Дмитро Антонович і Володимир Винниченко. Звільнені після сплати штрафу[2].

Виноски[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. П. Гуцал. Антонович Дмитро Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.  — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c.

Література[ред.ред. код]

  • Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.  — ISBN 978-966-528-279-2. — Т. 3: П-Я. — 2008. — 708 c., П. Гуцал, Ю. Мокрій, В. Уніят.
  • Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998
  • 2001 Ю. Мокрій видав книжку «Підволочиськ: Короткий ілюстрований історичний нарис».
  • Paulus Adlesgruber, L. Cohen, B. Kuzmany, Getrennt und Doch Verbunden: Grenzstädte Zwischen Österreich und Russland 1772–1918, Böhlau-Verlag, Відень 2011.

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.