Підгаєцький повіт
 | Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (січень 2020) |
| Округ | Бережанський (до 1867) |
| Коронний край | Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg){kind=small} Австро-Угорщина
|
| Центр | Підгайці |
| Площа | 848 км² (після 1867)[1] |
| Населення | 48310 (1867)[1] |
| |
Підгаєцький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця на українських землях, що входила до складу коронного краю Королівство Галичини і Володимирії (Австро-Угорська імперія), Західно-Української Народної республіки, УНР, Польщі та УРСР. Адміністративний центр — місто Підгайці, населення якого становило 6 049 осіб.
Територія сучасного Підгаєцького та заходу Теребовлянського районів Тернопільської області України.
Географія[ред. | ред. код]
Територія становила 1 046 км².
У складі Австро-Угорщини[ред. | ред. код]
У складі ЗУНР[ред. | ред. код]
Повітовим комісаром був Осип Танчаковський, нотаріальний кандидат, комісар староства. Міським комісаром (бургомістром) був обраний Онуфрій Маркевич, а головою Повітової УНРади — о. Іван Токар, декан і парох у Підгайцях. Делегатом до УНРади був обраний Михайло Содомора.[2]
Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР.
 | Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2016) |
Під польською окупацією[ред. | ред. код]
| Підгаєцький повіт | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Powiat podhajecki | |||||||||||
 | |||||||||||
| Повіт на мапі воєводства
| |||||||||||
| Країна |  Польща
| ||||||||||
| Воєводство | Тернопільське | ||||||||||
| Адміністративний центр | Підгайці | ||||||||||
| Населення: | 95 700 (1931) | ||||||||||
| Площа: | 1018 | ||||||||||
| Густота: | 94
| ||||||||||
| TERYT: | Код ISO: | ||||||||||
| Адмніністративний поділ | |||||||||||
| |||||||||||
| Адміністрація | |||||||||||
| |||||||||||
| - | |||||||||||
Включений до складу Тернопільського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
Географічні дані[ред. | ред. код]
Підгаєцький повіт знаходився на південному заході воєводства. Із заходу межував зі Станиславівським воєводством. На півдні межував із Бучацьким, на сході — з Теребовлянським, на північному сході — з Тернопільським, на півночі — з Бережанським повітами Тернопільського воєводства.
Рельєф переважно горбистий, на сході — рівнинний. Більшість території Підгаєцького повіту була вкрита нагір'ям Опілля.
Зміни адміністративного поділу[ред. | ред. код]
Розпорядженням Ради міністрів з вилучених частин сільських гмін (самоврядних громад) Багатківці Підгаєцького повіту і Ладичин Тернопільського повіту 1 липня 1926 р. утворено самоврядну адміністративну гміну Веселівка та включено її до Тернопільського повіту[3].
1 квітня 1927 р. вилучена частина розпарцельованого фільварку сільської гміни Багатківці і з неї утворена самоврядна гміна Воля Голухівська[4].
15 червня 1934 р. села Щепанів і Вівся передані до Бережанського повіту з Підгаєцького[5] та Бишів — з Підгаєцького повіту до Станиславівського повіту Станиславівського воєводства[6].
Відповідно до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Підгаєцького у воєводстві Тернопольському на сільські ґміни»[7], 1 серпня 1934 року в Підгаєцькому повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).
Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]
- містечко Підгайці — місто з 1934 р.
Сільські ґміни[ред. | ред. код]
Кількість:
1920—1927 рр. — 63
1927—1934 рр. — 64
1934 р. — 61
Населення[ред. | ред. код]
У 1907 році українці-грекокатолики становили 63 % населення повіту[8].
У 1939 році в повіті проживало 104 890 мешканців (65 400 українців-грекокатоликів — 62,35 %, 26 610 українців-римокатоликів — 25,37 %, 3 250 поляків — 3,1 %, 4 290 польських колоністів міжвоєнного періоду — 4,09 %, 4 815 євреїв — 4,59 % і 525 німців та інших національностей — 0,5 %)[9].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 95 663 населення ніби-то було аж 46 710 (48,83 %) поляків при 45 031 (47,07 %) українців, 3 464 (3,62 %) євреїв і 381 (0,4 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.
Радянський період[ред. | ред. код]
27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[10].
17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на два райони:
- Золотниківський — зі ґмін Вишнівчик, Золотники, Семиківці;
- Підгаєцький — місто Підгайці та решта ґмін повіту.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S.65
- ↑ Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 26 maja 1926 r. o utworzeniu samoistnej gminy wiejskiej «Wesołówka» i włączeniu jej do powiatu tarnopolskiego. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 listopada 1926 r. o utworzeniu gminy wiejskiej «Wola-Gołuchowska» w powiecie podhajeckim, województwie tarnopolskiem. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
- ↑ Розпорядження Ради міністрів 9 червня 1934 року № 469
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu podhajeckiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. (пол.)
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 60-62
- ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 2016-11-26 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||
| |||||||||||
