Підгаєцький район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підгаєцький район
Pidgayeckiy rayon gerb.png
Герб
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Тернопільська область Тернопільська область
Код КОАТУУ: 6124800000
Утворений: 6 грудня 1991 року
Населення: 19 318
(на 1.08.2013)
Площа: 496 км²
Густота: 39.6 осіб/км²
Тел. код: +380-3542
Поштові індекси: 48000—48042
Населені пункти та ради
Районний центр: Підгайці
Міські ради: 1
Сільські ради: 21
Міста: 1
Села: 36
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 48000, Тернопільська обл., Підгаєцький р-н, м. Підгайці, вул. Шевченка, 39, 2-22-10, Підгаєцька районна рада
Веб-сторінка: Сторінка на сайті ОДА
Голова ради: Баран Ірина Петрівна

Підгає́цький райо́н — адміністративний район у західній частині Тернопільської області. Створений 1940, ліквідований 1963 (населені пункти відійшли до Бережанського району), знову відновлений 1991.

Площа — 496,38 км² — 3,6 % території області. Населення — 21,9 тис. осіб (2007; 1,2 % населення обл.); у тому числі українці — 99,7 %; проживають також росіяни, поляки, татари та ін. Відстань до міста Тернопіль — 70 км.

Географія[ред.ред. код]

Район межує з Теребовлянським, Бучацьким, Монастириським, Бережанським та Козівським районами Тернопільської області і Галицьким районом Івано-Франківської області.

Найближча залізнична станція — Потутори Бережанського району — за 24 км від м. Підгайці.

Розташоване на Волино-Подільській височині. Підгаєцький район — центр Середнього Опілля, однак має особливості: Опілля на західній частині й Поділля на сході. Опілля творить західну частину Подільської височини і простягається на захід від рік Золота Липа і Коропець у південно-східному напрямку. На схід від Опілля від лівого берега Коропця піднімається Подільська височина — на висоті 350–400 м.

Район розташований у межах мікрокліматичної зони Холодне Поділля Західного лісостепу.

Рельєф території району — хвилястий, пересічений балками і долинами, в західній частині — горбистий. Ліси займають 93,65 км², водойми — 5,92 км², болота — 2,12 км².

Територію району перетинають автошляхи Сатанів-Галич, Монастириська-Нараїв і дороги районного значення.

Найвища точка — гора Бичова поблизу села Завалів (414 м).

Є поклади глини, піску, гіпсу, крейди, вапняків, пісковиків тощо.

Головні річки: Золота Липа, Коропець (притоки Дністра). На річках розташовані ставки для риборозведення та рекреації.

Ґрунти — опідзолені чорноземи.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

У районі — 1 місто (Підгайці), 36 сіл і 21 хутір.

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

На території Підгаєцького району виявлені сліди культури доби палеоліту, ранньобронзовї доби, комарівсько-білопотоцької культури — в с. Литвинів, у с. Шумляни викопали бронзовий меч 9 ст. тощо.

Історія[ред.ред. код]

Територія Підгаєччини заселена від періоду кам'яної доби (45-25 тис. р. тому); у 10 ст. увійшла до Київської Русі, згодом до Галицько-Волинської держави. Від 1349 належала до Речі Посполитої, 17721869 — до Австрії, згодом — Австро-Угорщини (1867 створено Підгаєцький повіт). Листопад 1918 — липень 1919 — в ЗУНР, липень -вересень 1920 — Галицькій соціалістичні радянській республіці, 19201939 — у Тернопільському воєводстві Польщі. 19391991 — в УРСР.

Підгаєччина у середні віки не раз зазнавала спустошливих набігів татарських і турецьких загарбників. 1655 проходило військо Богдана Хмельницького, відбулася битва військ Я. Собеського зі загонами П. Дорошенка, яка закінчилася підписанням 16 жовтня 1667 Підгаєцьких угод, 1698 — остання битва між польськими військом і татарами поблизу Підгайців.

Підпорядкування Галичини Австрії 1772 дало позитивні зрушення в економічному й соціальному житті Підгаєцького повіту: будівництво дороги Бережани — Монастириська (1831), розвиток гончарства, тютюнництва, конярства, збільшення ярмарків, спорудження фабрики сільськогосподарських машин, броварні, ґуральні, повітовий шпиталь тощо.

Діяли єврейські, польські та українські культурно-просвітницькі й фінансово-господарські товариства, установи, зокрема Клуб єврейських громадян, добродійне товариство «Плата милосердя», ремісницьке товариство «Поміч», товариство купців, Маслосоюз, торгова спілка «Сокіл» та інші.

У 1906 відбувся страйк безземельних і малоземельних селян у селі Мужилів.

1908 збудована залізниця Підгайці-Львів.

Під час 1-ї світової війни у Підгаєцькому повіті були значні людські жертви, зруйновані господарства, спалені будинки.

Після війни 19181919 Польща анексувала Галичину. Боротьбу українців за свої права (збудовано 1934 Повітовий український народний дім), Повітовий здвиг «Соколів» (1926) не зупинила пацифікація (1930).

2-а Світова війна (1939-1945) спричинила знищення залізниці, розстріли єврейського населення, виселення поляків (1945) на терени Польщі.

Розростання мережі ОУН обернулося для жителів Підгаєччини «Кривавою неділею» — розстрілом юнаків-допризовників 11 травня 1941.

19401941 - працювала трикотажна ф-ка.

У результаті збройної боротьби ОУН/УПА Підгаєччина стала одним із центрів національного руху опору в Галичині (у 19441952 тут відбулося 66 боїв і сутичок).

На Підгаєччині (біля хутора Лози) 12 квітня 1960 відбувся останній в історії бій підпільників ОУН з чекістами (у жовтні 2007 тут встановили пам'ятний знак-хрест) [1].

До 1991 діяли: школа-інтернат, фабрика металовиробів, медичне училище (19591971), ПТУ, консервний, комбікормовий заводи, «Сільгосптехніка», цегельня.

Після ліквідації Підгаєцького району (1963) відбувся відплив населення (з 1963 до 1991 — більш ніж 12 тис. осіб).

19891991 у Підгайцях споруджено пам'ятники Т. Шевченку, жертвам «Кривавої неділі» 1941 (обидва — 1990); мозаїка на теми Кобзарських творів (стіна буд. №24 на вул. Шевченка).

1991 відновлений статус Підгайців як райцентру.

1994 розпочато газифікацію краю.

Підприємства[ред.ред. код]

Нині в Підгаєцькому районі працюють промислові підприємства: ТзОВ «Металіст», ВАТ "Підгаєцький маслосирзавод «Коропець», ВАТ «Підгаєцька «Агропромтехніка», ТзОВ «Злагода», господарське товариство «Проба», ТзОВ «Сільцівське», українське-словацьке ТзОВ АПК «Гідіна ЗК Україна»; діє агропромисловий комплекс.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Є 27 ЗОШ, 11 дитячий дошкільний закладів, 1 аграрний ліцей, медичний коледж, 2 школи естетичного виховання, 1 Будинок творчості, 66 закладів культури, з них 29 бібліотек, у тому числі районні бібліотеки для дорослих і дітей, історико-краєзнавчий музей, кінотеатр, Народний дім (РБК), райлікарня, поліклініка, 23 ФАП, 1 сільська лікарня-амбулаторія, 3 амбулаторії сімейного лікаря.

Звання «народний» удостоєні 9 колективів.

Є футбольний клуб «Нива».

Діють 33 політичні партії, 2 благодійні організації, 43 релігійні громади (УГКЦ — 33, УАПЦ — 10), офіційно не зареєстровані, але діють угруповання Свідків Єгови, п'ятидесятників, ХВЄ.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

У Підгаєцькому районі є 7 пам'яток архітектури державного значення церкви — Успенська (16501653, мурована), св. Бориса і Гліба (17111772, дерев.) та Спасо-Преображенська (1772, дерев'яна), дзвіниці церков Бориса і Гліба (1782, дерев'яна) і Спасо-Преображенська (середина 19 ст., дерев'яна), костьол Пресвятої Трійці (1634, мурований, руїни), синагога (16-17 ст., мур.);

87 пам'яток архітектури місцевого значення (церкви, некрополі, громадські та житлові будинки, господарські будівлі тощо).

Дерев'яні храми[ред.ред. код]

За даними?, в районі знаходяться 8 дерев'яних церков:

Назва села Патрон церкви Рік побудови
Боків 1714
Галич Спаса 1772
Рудники Покрови Пресвятої Богородиці 1685
Мозолівка Покрова Пресвятої Богородиці 1888
Сільце св. Петра і Павла 1941
Старе Місто святої Покрови 1854
Угринів св. Покрови 1936
Шумляни святих Бориса та Гліба та дзвіниця 1701, а дзвіниця — 1782

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

Серед пам'яток природи:

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці Підгаєцького району:

  • громадський і політичний діяч, публіцист, дипломат Ю.Бачинський
  • оперні співаки М.Галій, І.Григорович
  • історики, краєзнавці Т.Гунчак, І.Джиджора
  • українознавець, історіограф Я.Калакура
  • астроном, педагог Ф.Ґула
  • художник А.Манастирський
  • письменники М.Кічура, О.Коверко, Л.Ліленфельд, М.Ойзеркіс, М.Рудницький, С.Сроковський, А.Курдидик, Я.Курдидик
  • літературознавець і поет Я.Вишиваний
  • журналісти М.Галій, Р.Голіят, М.Кальба
  • вчені-економісти Я.Комаринський, О.Мороз
  • кіномитці П. Кардаш, Я.Кулинич, Я.-Є.Ломніцький
  • диригенти, композитори В.Кардаш, О.Мостовий
  • редактори, видавці В.Воронович, В.Душник, О.Навроцький, В.Папіж
  • правники І.Басараб, Я.-С.Кальба
  • суспільно-політичні діячі та меценати М.-Д.Гайва, М. і Мих.Іваськевичі, П.Кардаш, В.Колодчин, В.Ліщинецький
  • в'язень ГУЛАГу В.Рокецький
  • діячі УПА В.Бей, В.Галаса, М.Мізерний, В.Томашівський
  • митрополит УГКЦ Й.(І.) Шумлянський
  • науковці М.Брик, Ю.Дзядикевич, І.Залуцький, Ф.Запутович, Б.Заставецький
  • актор Т.Ломніцький
  • талмудист З.Мендель.

Тут проживали і працювали: Т.Бордуляк, Я.Головацький, Я.Княгиницький, Ф.Коковський, К.Устиянович.

Перебували: Ульріх фон Вердум (1671), П.Дорошенко (1667), Ян ІІ Казімеж (1663), А.Малишко (1959), І.Франко, Г.Сенкевич, Т.Уєйський (1880), А.Шептицький (1902) та ін.

Наукові та археологічні дослідження здійснювали М.Бевз, Г.Логвин, Я.Острозький, Б.Януш та ін.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Видано книги:

  • 1994 — «Підгаєччина в спогадах еміґрантів»,
  • 2000 — «Підгайчани в боротьбі за волю України»;
  • 2005 — С. Колодницький видав путівник «Підгаєччина».

Джерело[ред.ред. код]