Підгрупа хрому

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
H   He
Li Be   B C N O F Ne
Na Mg   Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Uuh Uus Uuo
 
  * La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
  ** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr
Група 6 періодичної таблиці (Підгрупа хрому)

Підгрупа хрому — елементи побічної підгрупи шостої групи періодичної періодичної системи елементів Менделєєва. До підгрупи хрому відноситься Хром (Cr), Молібден (Mo), Вольфрам (W), та у 1974 році синтетично отриманий Сіборгій (Sg).

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Чисті прості речовини елементів підгрупи: хром, молібден і вольфрам — сріблясті метали, які піддаються механічній обробці. Вже невеликі домішки інших елементів у складі цих металів роблять їх крихкими. Хром найтвердіший з усіх металів. Вольфрам має найвищу температуру плавлення.

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Хром, молібден і вольфрам мають ступінь окислення +2, +3, +6. Хром легко утворює сполуки, в яких він тривалентний або шестивалентний. Молібден найлегше проявляє валентність 6. Вольфрам стійкий до кислот. Хром, молібден і вольфрам здатні безпосередньо сполучатися з киснем при сильному нагріванні металів.

Сполуки молібдену і вольфраму з нижчими валентностями менш скійкі, ніж солі двовалентного хрому. Жовтий MoCl2 та сірий WCl2 мають дуже низькі редокс-потенціали. Через це як триоксиди, так і відповідні солі шестивалентних молібдену і вольфраму значно гірше відновлюються, ніж сполуки хрому.

Хром, молібден і вольфрам дещо легше ніж з киснем, сполучаються з галогенами. Краще за інші метали взаємодіє хром. Із сіркою метали цієї підгрупи також сполучаються безпосередньо.

Метали підгрупи хрому при високій температурі здатні сполучатись з вуглецем і утворювати карбіди.

Елементи підгрупи хрому

Джерела[ред.ред. код]

  • Загальна та неорганічна хімія, А. М. Голуб, Київ, 1968

Література[ред.ред. код]

  • Ахметов Н. С. Загальна та неорганічна хімія. — М.: Вища школа, 2001. — ISBN 5-06-003363-5.
  • Лідин Р. А.. Довідник із загальної та неорганічної хімії. — М.: колоси, 2008. — ISBN 978-5-9532-0465-1.
  • Некрасов Б. В. Основи загальної хімії. — М.: Лань, 2004. — ISBN 5-8114-0501-4.
  • Спіцин В. І., Мартиненко Л. І. Неорганічна хімія. — М.: МДУ, 1991, 1994.
  • Турова Н. Я. Неорганічна хімія в таблицях. Навчальний посібник. — М.: ЧеРо, 2002. — ISBN 5-88711-168-2.
  • Greenwood, Norman N.; Earnshaw, Alan. (1997), Chemistry of the Elements (2nd ed.), Oxford:Butterworth-Heinemann, ISBN 0-08-037941-9
  • F. Albert Cotton, Carlos A. Murillo, and Manfred Bochmann, (1999), Advanced inorganic chemistry. (6th ed.), New York:Wiley-Interscience, ISBN 0-471-19957-5
  • Housecroft, C. E. Sharpe, A. G. (2008). Inorganic Chemistry (3rd ed.). Prentice Hall, ISBN 978-0-13-175553-6


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.