Піддубне (Червоноградський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Піддубне
Церква Покрови Богородиці, 1908 р. (фото 1992 р.)
Церква Покрови Богородиці, 1908 р. (фото 1992 р.)
Церква Покрови Богородиці, 1908 р. (фото 1992 р.)
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Червоноградський район
Громада Белзька міська
Код КАТОТТГ UA46120010190091265
Основні дані
Населення 205
Площа 0,61 км²
Густота населення 336,07 осіб/км²
Поштовий індекс 80065
Телефонний код +380 3257
Географічні дані
Географічні координати 50°21′12″ пн. ш. 23°42′55″ сх. д. / 50.35333° пн. ш. 23.71528° сх. д. / 50.35333; 23.71528Координати: 50°21′12″ пн. ш. 23°42′55″ сх. д. / 50.35333° пн. ш. 23.71528° сх. д. / 50.35333; 23.71528
Середня висота
над рівнем моря
211 м
Місцева влада
Адреса ради 80066, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Карів
Староста Леуш М.
Карта
Піддубне. Карта розташування: Україна
Піддубне
Піддубне
Піддубне. Карта розташування: Львівська область
Піддубне
Піддубне
Мапа
Мапа

Підду́бне (давніше — Піддубці) — село в Україні, в Червоноградському районі Львівської області. Населення становить 205 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Село Піддубне в часі першої світової війни

Станом на 1 січня 1939 року в селі проживали 1250 мешканців, з них 1075 українців-грекокатоликів, 140 українців-римокатоликів, 15 євреїв і 20 поляків[1]. Місцева греко-католицька парафія належала до Угнівського деканату Перемишльської єпархії. Село входило до ґміни Вєжбіца Равського повіту Львівського воєводства Польської республіки. Після анексії СРСР Західної України в 1939 році село включене до Угнівського району Львівської області.

Роман Афтаназі у своїй праці про Резиденції писав: Poddębce (ukr. Піддубне lub Піддубці, Poddubne), tak te której cerkiew podziwiamy z Wierzbicy. Budowe dworu datowano na pierwszą połowę XVIII wieku. Przed wojną istniały w nim piwnice, których część była już wtedy zawalona. Według opowieści miejscowych zawalony loch miał łączyć się z kościołem w Uhnowie (ok 2 km) i dawać schronienie mieszkańcom, o pierwotnej częściowo obronnej formie dworu mogły świadczyć resztki metrowych murów i nawet po przebudowie pomieszczenia miały po ponad 3.5 metra wysokości. Cały teren mieścił się na terenie kilkuhektarowego parku.

Dworek ten, od połowy XIX wieku wraz z wsią kolejno należał do Rosnowskich (Felicjana, dziedzica Cieszanowa i Tartakowa), następnie poprzez ślub córki przeszła w posiadanie Lanckorońskich, ponownie poprzez ślub córki Lanckorońskich, weszły w posiadanie Urbańskich. Prawa własności przeszły na córkę Urbańskich, która sprzedała majątek Marii Ederowej ze Stanków, której prawa przeszły na jej cztery córki. Majątkiem zarządzał do wojny zięć Marii, Adam Wędrychowski (21 X 1895 — помер у таборі V 1945)".

Помилково у своїх працях Роман Афтаназі зазначає власника місцевості як «Феліціана Росновського». Такого представника родини не існувало, і згадка Романом Афтаназі у статтях про Піддубне та Тартаків «Феліціана Росновського» слід вважати помилкою автора. Насправді ім'я представника родини Росновських, власника цієї місцевості — Францішек Ксаверій Росновський (1796—1877), син Миколая Роха Росновського (нар. 1767) та Людвіки з Урбанських Росновської (1768—1845).

Від Росновських маєток переходить у спадкування до князів Лянцкоронських з Тартакова, остання власниця з цієї родини — Марія Урбанська (дочка Яна Урбанського та Стефанії Лянцкоронської). Вона продає маєток наприкінці 1930-х років, як зазначає Афтаназі, але існують припущення, що це відбулось або в 1912—1914 роках або в ближче до 1919 року Марії Едер, вдові (її чоловіком був Мирослав Едер)[2], але маєтком управляє зять Адам Вендруховський до початку війни, одружений з Михайлиною Едер (17 IX 1902—15 XI 1977, Краків), дочкою Марії.

Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі[3]. 16-30 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Піддубців на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 384 українців[3]. У селі залишилося 153 поляки[3].

За радянсько-польським обміном територіями 15 лютого 1951 року село передане до УРСР, а частина польського населення переселена до Нижньо-Устрицького району, включеного до складу ПНР[3].

Церква Покрови Богородиці[ред. | ред. код]

Попередня дерев'яна церква постала коштом дідички Ґабрієли Добєцької у 1722 році, як свідчив напис на одвірку. У 1908 році на її місці споруджено існуючу муровану, хрещату в плані, одноверху церкву, циліндричний світловий барабан середхрестя якої вкритий сферичною банею з ліхтарем і маківкою. У 1946 році все українське населення було виселене польською владою, а церква зачинена. Мешканці повернулися у 1952 році, але церкву відкрили щойно у 1989 році[4].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 65.
  2. Оксана Лобко Піддубне — історія маєтку Росновських-Едерів
  3. а б в г Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 419-426. (пол.)
  4. Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — С. 704.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]