Підкамінь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Підкамінь
Podkamen.png
Герб Підкаменя
Вигляд на місто з монастиря
Вигляд на місто з монастиря
Країна Україна Україна
Область/АРК Львівська область Львівська область
Район/міськрада Бродівський район
Рада Підкамінська селищна рада
Код КОАТУУ: 4620355400
Основні дані
Перша згадка 1441
Статус із 1940 року
Площа 3,57 км²
Населення 2128 (01.01.2011)[1]
Густота 596 осіб/км²
Поштовий індекс 80671
Телефонний код +380 3266
Географічні координати 49°56′40″ пн. ш. 25°19′25″ сх. д. / 49.94444° пн. ш. 25.32361° сх. д. / 49.94444; 25.32361Координати: 49°56′40″ пн. ш. 25°19′25″ сх. д. / 49.94444° пн. ш. 25.32361° сх. д. / 49.94444; 25.32361
Відстань
Найближча залізнична станція: Броди
До станції: 25 км
До райцентру:
 - автошляхами: 25 км
До обл. центру:
 - залізницею: 93 км
 - автошляхами: 127 км
Селищна влада
Адреса 80670, Львівська обл., Бродівський р-н, смт Підкамінь, вул. І. Франка, 1
Голова селищної ради Чумак Михайло Михайлович
Карта
Підкамінь (Україна)
Підкамінь
Підкамінь
Підкамінь (Львівська область)
Підкамінь
Підкамінь

Підка́мінь — селище міського типу Бродівського району Львівської області, Україна. Через містечко проходить автошлях Р39.[2]

Розташування, природні умови[ред.ред. код]

Скелястий велетень

Розташоване на узгір'ї посеред височин Волино-Подільського пограниччя. Територія «Підкамінського ключа» знаходиться в межах Вороняцького і Гологоро-Кременецького кряжів, які, простягаючись із заходу на схід, нагадують гірський хребет з висотами, що перевищують 400 м над рівнем моря. На південь від Підкаменя височить горбогірне пасмо Подільських Товтр, прозваних в народі Медоборами. Саме містечко розташоване безпосередньо на стику цих височин.

Через південну частину містечка проходить водорозділ між басейнами Дністра та Дніпра.

Завдяки географічному розташуванню, сприятливому для проживання людей клімату і багатому на воду, родючі ґрунти, рослинний і тваринний світ ландшафту, територія сучасної Підкамінеччини приваблювала до себе людність, починаючи із стародавніх часів.

Історія[ред.ред. код]

Скеля
Домініканський монастир, 1846
Церква-ротонда, осінь 2014
Один з бастіонів, Підкамінь

Більше п'яти з половиною століть налічує його писемна історія. Згідно з писемними джерелами, саме 1441 рік вважається першою згадкою про «місто під Каменем». За цей поважний вік не одна подія відбулася на цій благодатній місцевості, зробивши Підкамінь однією з найбільших перлин краю. А відомий він, насамперед, своїми історичними пам'ятками, на першому місці серед яких знаходиться монастир «Походження Дерева Хреста Господнього» студитського уставу.

1471 року на королівщину Підкамінь в «тенуті» шляхтича Пйотра Цебровського «татарським спосообом» напали рідні брати Ян Сєнєньський-Олеський з братами (сини львівського каштеляна Ян з Сєнна і Олеська) разом з 60-ма своїми людьми із Золочева, Олеська.[3]

Раніше коло містечка знаходилися фільварок «Альбертівка», «гаївка» «Шумка».

Під час І-ї світової під час пожежі в монастирській бібліотеці у вересні 1915 року були знищені вогнем, зокрема, рукописи праць пріора монастиря Баронча Садока.[4]

У 19401941 та 19441959 рр. був центром Підкамінського району.

Часи ЗУНР, українсько-польської війни 1918–1919 років[ред.ред. код]

В листопаді 1918 р. місто увійшло до складу ЗУНР. В цей час у місті функціонував переповнений сирітський притулок (також діяли у Тернополі, Бродах, інших містах).[5]

Через район Підкаменя — Зборова — Озерної наступало польське військове угрупування (зокрема, дивізії полковника Сікорского В., Єв(н)джеєвского, частини генерала Галлєра Ю.) під час українсько-польської війни 1918—1919 років.[6]

22 серпня місто було звільнене від поляків під час Чортківської офензиви УГА вояками 10-ї Янівської бригади.

Період Відновлення Української Державності[ред.ред. код]

З 24 серпня 1991 року — в складі України.

Статус міста[ред.ред. код]

Згідно з даними енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР: Львівська область» (с. 169) Підкамінь отримав міське право у 1569 р.

Згідно з записами в «Актах ґродських і земських» за 1758 рік, місто носило назву Підкамінь Цетнерівський (від прізвища дідичів — Цетнер).[7]

Пам'ятки[ред.ред. код]

«Камінь»[ред.ред. код]

Одним із свідків минулого є унікальна пам'ятка природи — скелястий велетень, розташований на високому узгір'ї на північно-східній околиці селища, прозваний в народі «Каменем». Звичайно, що 16-ти метровий кам'яний останець своєю величчю завжди привертав до себе увагу. В очах наших далеких предків він порівнювався з чимось духовним, надприродним. Знахідки у підніжжі Каменя фрагментів посуду висоцької культури ранньозалізного часу (ХІ-VII ст. до н. е.) та періоду Галицько-Волинської держави (ХІ-ХІІІ ст.), засвідчують використання його, у першому випадку, в ролі ідола, обереги місцевих жителів і землі від усього злого, а у другому — наскельного храму-фортеці. Можливо саме із цими часами пов'язується ніша, зроблена у формі стилізованого серця із західного боку Каменя. Там могли відбуватися язичницькі обряди давніх мешканців цієї території, приносилися жертви для умилостивлення богів.

На вершині кварцового пісковика чиясь рука видовбала 6 ям-могил глибиною 0,4 — 0,6 м. Численні пази і заглиблення, які утримували дерев'яні конструкції, нагадують систему забудови Карпатських фортець Тустань і Бубнище. Дослідження засвідчують, що у період Галицько-Волинського князівства на Камені була побудований церква оборонного характеру. І ніби за історичною спадковістю до сьогоднішнього дня у західній околиці пам'ятки збереглися кам'яні хрести від цвинтаря другої половини XVII ст., який, ймовірно, залишився від церкви Спаса.

Можливо, із слов'янських часів походить й стародавня назва гори, де зараз височіє монастир — «Рожаниця». Завдяки історико-етнографічним дослідженням встановлено, що язичницькі божества Роду, Рожаниці у наших далеких предків ототожнювалися з процесом родючості і народження.

В глибині Рожаницької гори, на схід від Каменя, знаходяться дві печери із слідами людської діяльності. Дослідженнями Бродівського краєзнавчого музею у 2001 р. встановлено, що вони мали природне походження і в давнину могли використовуватися як печерні церкви або каплиці. Однак, на початку XVIII ст. звідти почали видобувати камінь для спорудження монастирських оборонних укріплень, вирізаючи його за допомогою пил і відколюючи залізними і дерев'яними клинами.

Монастир походження дерева Хреста Господнього (УГКЦ)[ред.ред. код]

Навпроти Каменя, на пагорбі, височить монастир «Походження Дерева Хреста Господнього». У недалекому минулому це був домініканський римо-католицький кляштор «Успіня Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра і Павла та всіх Святих».

Цвинтар[ред.ред. код]

Інтер'єр монастирської каплиці (Цетнерів) цвинтаря Підкаменя, осінь 2014

На цвинтарі є каплиця, в якій були поховані представники роду Цетнерів, за деякими даними — С. Баронч. Біля каплиці, зокрема, — поховання монахів-домініканців. Тепер — міський цвинтар.

Світлини[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Проживали, працювали, перебували[ред.ред. код]

  • отець Микола-Сава-Йосафат Цегельський — український священик (УГКЦ), блаженний священномученик католицької церкви
  • Демидюк Ігор Романович — головний лікар Підкамінської лікарні.

Поховані[ред.ред. код]

Могила Степана Альбуса
Могила Ігоря Демидюка

Власники[ред.ред. код]

Антоній Цетнер

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Онищук Я. Підкамінський монастир // Брідщина. — Броди, 1993. № 2. — С. 14-21
  • Гудима П. Під камінь. Портрет на фоні століть. — Тернопіль, 2004
  • Крестопроісхожденський монастир студійського уставу в Підкамені. Фотобуклет / Укладач тексту б. І. Монастирський, фото І. Бабійчука. — Львів: «Свічадо». Без р/в.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.
  • Bаrącz S. Dzieje klasztoru Dominikańskiego w Podkamienu. — Lwów, 1887
  • Żukiewicz K. Dzieje Cudownego Obrazy Maryi w koścele oo. Dominikanów 3. w Podkamieniu.— Kraków, 1907
  • Sęcyński M. B. Okolice Galicyi. — Lwów, 1847
  • Bаrącz S. Wiadomość o klasztorze WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu.— Lwów, 1858.
  • Ogarek Z. Podkamień koło Brodów. Krótki szkic historii kościoła i klasztoru dominikańskiego.— Lwów, 1939
  • Podkamień // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1887. — T. VIII (Perepiatycha — Pożajście).— S. 402—406. (пол.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Відтинок у Львівській області з численними вибоїнами, на відтинку до Залізців ледве 2-3 частини по 200-300 м без вибоїн станом восени 2014. в Тернопільській - без значних вибоїн, за вийнятком Мшанця
  3. Waldemar Bukowski. Sienieński (Oleski) Jan z Sienna i Oleska h. Dębno (zm. między 1510 a 1513) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków, 1996.— t. XXXVII/2, zeszyt 153.— S. 180. (пол.)
  4. Antoni Knot. Barącz Sadok Wincenty Fererjusz (1814–1892) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— S. 290–292.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— S. 291. ISBN 8304034840 (пол.)
  5. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.— 368 с., іл.— С. 100. ISBN 5—7707—7867—9
  6. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… С. 203
  7. Акти ґродські і земські. — Львів, 1928. — Т. 23. — 707с.,(пол., лат.) с. 365

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.