Підковик великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підковик великий
Grosse Hufeisennase-drawing.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Рукокрилі (Chiroptera)
Родина: Підковикові (Rhinolophidae)
Рід: Підковик (Rhinolophus)
Вид: Підковик великий
Біноміальна назва
Rhinolophus ferrumequinum
(Schreber, 1774)
Rhinolophus ferrumequinum range Map.png
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Rhinolophus ferrumequinum
Commons-logo.svg Вікісховище: Rhinolophus ferrumequinum
ITIS logo.jpg ITIS: 631430
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 19517
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 59479
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Rhinolophus ferrumequinum
Fossilworks: 94475[1] 94475[1]

Підковик великий (Rhinolophus ferrumequinum) — вид кажанів роду підковиків (Rhinolophus).

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Найбільший за розмірами тіла представник родини підковикових (Rhinolophidae) в Європі: довжина його тіла 5,2-7,1 см, розмах крил 35-40 см, маса 13-34 г. Забарвлення спини і крил буро-сіре з рудуватим відтінком; черево світліше за спину, сірувате. Молоді тварини однотонно сірі.

Ареал[ред.ред. код]

Поширений від Північної Африки (Марокко, Алжир) через всю Євразію — від Франції та Іспанії через Малу і Передню Азію, Кавказ, Гімалаї, Тибет, до Китаю, Кореї і Японії.

Особливості біології[ред.ред. код]

Характерні місця мешкання — передгір'я і низькогір'я, а також рівнинні ділянки, де є придатні для цих тварин притулки: природні і штучні підземелля, карстові печери, міжгір'я, промоїни в річкових обривах, відповідні штучні споруди. У горах цей вид зустрічається на висоті до 3500 м над рівнем моря. У літній час більшість самців і молоді самки тримаються поодинці або маленькими групами; самки з потомством утворюють скупчення з 200—500 особин, часто по сусідству з колоніями інших кажанів.

На полювання підковики вилітають вже після заходу сонця. Політ повільний, прямолінійний; полюють вони недалеко від притулків, низько над землею. Їжею служать великі і середні нічні комахи (совки, жуки, волохокрилі). При полюванні використовують ехолокаційні сигнали на частоті 77-81 кГц, які випускають через ніс.

Зимують в печерах, штольнях, підземеллях, на горищах, де температура вище 7-10°С, поодинці або частіше групами по 5-15 особин обох статей. Частина особин може відкочовувати в південніші райони. Сплячка продовжується з жовтня по квітень, уривається нетривалими пробудженнями. Якщо погода достатньо тепла для появи комах, підковики можуть полювати і взимку. Спаровуються великі подковики восені, під час зимування, рідше — навесні; проте до весни плід не розвивається. Вагітність триває близько 3 місяців; єдине дитинча народжується в червні-липні. Очі у нього розплющуються на 7 день; до 3-4 тижні життя вже уміє літати. Самостійним стає до 2 місяців, проте статева зрілість (у самок) наступає лише на 3 рік. Самки часто не спаровуються до 5-річного віку. Найвища смертність спостерігається на першому році життя, в першу чергу під час зимування. У неволі не розмножується. Середня тривалість життя дуже висока — понад 20 років.

Охорона[ред.ред. код]

У межах свого ареалу великий підковик широко поширений, місцями є загалом рідкісним видом. Внесений до "Червоної книги України" (2009). Знаходиться під загрозою вимирання і охороняється в багатьох країнах, зокрема в Росії, Німеччині і Австрії. Крупні виводковиі колонії і місця зимування уразливі до антропогенного впливу. Велике число подковиків гине в результаті отруєння пестицидами, поїдаючи отруєних комах. Істотний вплив на стан популяції надає також загальна деградація навколишнього середовища, пов'язана з аграрною діяльністю людини.

Посилання[ред.ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


  1. а б в Fossilworks