Підковик малий
| Підковоні́с мали́й | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Rhinolophus hipposideros (Bechstein, 1800) |
||||||||||||||
 |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Підковоні́с мали́й, підковоніс малий (Rhinolophus hipposideros Bechstein, 1800)
Таксономічна характеристика. Один з 68 видів роду; в Україні представлений 2 підвидами: R. h. hipposideros та R. h. minimus.
Зміст |
Поширення [ред.]
В Україні проходить північна межа ареалу. Знайдено в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій. Одеській, Запорізькій, Донецькій областях, у Криму. Ареал охоплює також Пд. і Зх. Європу, Пн. Африку, Малу й Зх. Азію. Пн.-3х. Гімалаї.
Місця перебування [ред.]
Переважно передгірні та низькогірні райони. Селиться в підземних порожнинах (печерах, шахтах, тунелях, ґротах), влітку виводкові зграї трапляються на горищах, у затінених місцях під мостами через гірські потоки чи струмки, на дзвіницях і навіть у дуплах дерев.
Чисельність [ред.]
Чисельність в Україні становить близько 400 особин (з них до 100 — у Криму). Популяції різко скорочуються, особливо у Криму.
Причини зміни чисельності. Руйнування підземних сховищ, старих будівель, винищення підковоноса спелеотуристами, забруднення місць перебування пестицидами.
Особливості біології [ред.]
Осілий вид; лише окремі особини під час зміни зимових сховищ на літні і навпаки можуть долати відстань до 112 км. Від зимової сплячки прокидається в кін. березня — на початку квітня. Не утворює мішаних зграй, хоча у сховищах поряд з ним зустрічаються ін. кажани, зокрема широковух, вухань, нічниця велика. Добуває їжу з настанням сутінок, через 20 — 25 хв після заходу сонця. Літає здебільшого в міжряддях виноградників, садів, над городами, над посівами польових культур тощо. Політ швидкий, мінливий. Під час сильних вітру і дощу сховищ не залишає. Живиться переважно двокрилими і молеподібними лускокрилими. Статевозрілим стає у віці бл. року. Вагітні самиці селяться окремо від самців у порівняно теплих сховищах. Народження малят спостерігається в кін. червня — на початку липня. Живе до 17,5 років.
Зовнішність [ред.]
Передпліччя 36.1—39 мм, вага 4—7 гр. Пухнасте хутро на спині коричнево-жовто-коричневе, на череві блідо-сіро-біле. Молоді тварини, як правило, сірого кольору. Мембрани і вуха коричневі. Крила дуже широкі, короткі й закруглені.
Заходи охорони [ред.]
Занесено до Червоної книги України (1980, 1994, 2009). Охороняється у заповідниках Карпатському (біосферний). Карадазькому, Кримському, Мис Мартьян, Ялтинському гірсько-лісовому (всі — природні) та окремих заказниках. Доцільно обмежити або заборонити відвідування туристами підземель, в яких мешкають підковоноси малі.
Джерела інформації [ред.]
- Абеленцев В. И., 1950; Абелєнцев В. І., Підоплічко І. Г., Попов Б. М., 1956, Gaisler J., Hanak V., 1969; Татаринов К. А., 1972; Дулицький А. И., 1974; Пашотин К. К., 1980; Черемисов А. И., 1986; Особисті повідомлення Ю. В. Кармишова (1986), О. І. Черемисова (1987), Л. Письменної (1988). А. М. Волох, Ю. І. Крочко.
- C. Ditz, O. Helversen, D. Nill Bats of Britain, Europe & Northwest Africa. 2009
