Підосиковик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підосиковик
Підосиковик
Підосиковик
Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: (Basidiomycota)
Клас: Базидіоміцети
(Basidiomycetes)
Порядок: (Boletales)
Родина: Болетові (Boletaceae)
Рід: Бабка (Leccinum)
Вид: Підосиковик
(Leccinum aurantiacum)

Підосиковик, підосичник, осиковик, бабка червона, червоний козар (Boletus aurantiacus Bull. ex Fr. Leccinum aurantiacum (Bull. ex Fr.) S. F. Gray, Boletus versipellis Fr. et Hok.; Krombholzia aurantiaca (Bull. ex Roques) Gilb.)

Місцеві назви - підосиковик, червоняк, червонюх, красноголовець, краснюк, трепетник. З родини болетових - Boletaceae. Шапка 4-12 (15-20) см у діаметрі, напівсферична, потім опукло-розпростерта з підгорнутим краєм, темно-червона, оранжево-червона (колір шапки мінливий, різних відтінків, при достиганні вицвітає), гола або тонкоповстиста, суха. Шкірка не знімається. Пори білуваті, з віком сіріють, дрібні, округлі. Спори 11-18(22) Х (4)4,5-5,5(6) мкм. Ніжка 8-15(20) Х Х 1,5-4,5 см, щільна, білувата, темно-волокнисто-луската. М'якуш білий, при розрізуванні на повітрі спочатку трохи рожевіє, згодом ліловіє та чорніє, з приємним запахом і смаком. Поширений на Поліссі, в Лісостепу та в Карпатах. Росте в листяних і мішаних лісах, під осикою та вільхою. Збирають у травні - жовтні. Добрий їстівний гриб. Використовують свіжим, про запас сушать, маринують, засолюють. Заготовляють на Поліссі.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979
  • Зерова М. Я., Єлін Ю.Я., Коз'яков С. М. Гриби: їстівні, умовно істівні, неїстівні, отруйні.- К.: Урожай, 1979
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми