Підсилювальний каскад зі спільною базою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підсилювальний каскад за схемою зі спільною базою на основі npn-транзистора

Підси́лювальний каска́д зі спі́льною ба́зою (СБ) — одна з трьох типових схем побудови електронних підсилювачів на основі біполярного транзистора. Характеризується відсутністю підсилення по струму (коефіцієнт передачі близький до одиниці, але менше одиниці), високим коефіцієнтом підсилення по напрузі і помірним (в порівнянні зі схемою зі спільним емітером) коефіцієнтом підсилення по потужності. Вхідний сигнал подається на емітер, а вихідний знімається з колектора. При цьому вхідний опір дуже малий, а вихідний — великий. Фази вхідного і вихідного сигналу збігаються.

Особливістю схеми зі спільною базою є мінімальний серед трьох типових схем підсилювачів «паразитний» зворотний зв'язок з виходу на вхід через конструктивні елементи транзистора. Тому схема зі спільною базою найчастіше використовується для побудови високочастотних підсилювачів, особливо поблизу верхньої границі робочого діапазону частот транзистора.

  • Коефіцієнт підсилення по струмі: Iвих/Iвх=Iк/Iе=α [α<1]
  • Вхідний опір Rвх=Uвх/Iвх=Uбе/Iе.

Вхідний опір для схеми зі спільною базой малий і не перевищує 100 Ом для малопотужних транзисторів, оскільки вхідний ланцюг транзистора при цьому є відкритим емітерним переходом транзистора.

Переваги:

  • Гарні температурні та частотні властивості
  • Висока допустима напруга

Недоліки

  • Мале підсилення по струму, оскільки α < 1
  • Малий вхідний опір
  • Два різні джерела напруги для живлення

Див. також[ред.ред. код]