Пікар (кратер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пікар
лат. Picard
Західна частина Моря Криз. Пікар — у нижньому правому куті. Мозаїка знімків Lunar Reconnaissance Orbiter
Західна частина Моря Криз. Пікар — у нижньому правому куті. Мозаїка знімків Lunar Reconnaissance Orbiter

Західна частина Моря Криз. Пікар — у нижньому правому куті. Мозаїка знімків Lunar Reconnaissance Orbiter

14°34′ пн. ш. 54°43′ сх. д. / 14.57° пн. ш. 54.72° сх. д. / 14.57; 54.72Координати: 14°34′ пн. ш. 54°43′ сх. д. / 14.57° пн. ш. 54.72° сх. д. / 14.57; 54.72
Небесне тілоМісяць
Типметеоритний
Діаметр22 км
ЕпонімЖан Пікар
У базах даних
GPN
Пікар (Місяць, видимий бік)
Пікар
CMNS: Пікар у Вікісховищі

Пікар (лат. Picard) — кратер на Місяці, в Морі Криз. Найбільший у цьому морі кратер, не залитий лавою. Діаметр — 22 км, координати центру — 14°34′ пн. ш. 54°43′ сх. д. / 14.57° пн. ш. 54.72° сх. д. / 14.57; 54.72 Названий на честь французького астронома XVII століття Жана Пікара[1].

Назва[ред. | ред. код]

Цей кратер наніс на карту ще Ян Гевелій 1647 року. Він називав місячні регіони іменами земних. Оскільки Море Криз у нього називалося Меотійським болотом (зараз відомим як Азовське море), даний кратер отримав латинську назву одного з островів цієї водойми — Insula Alopecia («Лисячий острів», від дав.-гр. ἀλώπηξ — «лисиця»)[2][3][4][5].

Пізніше місячні кратери стали називати на честь вчених, і німецький астроном Йоганн Шретер запропонував дати цьому кратеру ім'я Жана Пікара[6]. У 1935 році цю назву затвердив Міжнародний астрономічний союз[1].

Опис[ред. | ред. код]

Найближчі до Пікара великі кратери — Єркс на заході, Пірс на північному заході, Кертіс на сході, Грівз та Лік на південному заході. На півдні від Пікара тягнеться гряда Термьє, а на заході — гряда Оппеля.

Глибина Пікара — 2,3 км відносно поверхні Моря Криз. На його схилах багато терас, а всередині є ділянка рівного дна з кількома пагорбами в центрі. Дуже рівні ділянки є і в деяких заглибленнях терас, причому подекуди вони перетяті тріщинами. Ймовірно, ці ділянки вкриті застиглим розплавом від удару, що створив цей кратер[7]. Сталося це в ератосфенівському періоді[8][9].

Пікар цікавий тим, що при його появі на поверхню були викинуті породи з досить великої глибини — більшої, ніж у випадку інших кратерів Моря Криз. Є деякі ознаки того, що цей удар пробив базальтовий покрив моря наскрізь[7].

Сателітні кратери[ред. | ред. код]

Ці кратери, розташовані в околицях Пікара, носять його ім'я з доданням великої латинської літери.

Пікар Координати Діаметр, км
K 9°44′ пн. ш. 54°34′ сх. д. / 9.73° пн. ш. 54.56° сх. д. / 9.73; 54.56 (Пікар K) 9
L 10°19′ пн. ш. 54°19′ сх. д. / 10.32° пн. ш. 54.31° сх. д. / 10.32; 54.31 (Пікар L) 7
M 10°13′ пн. ш. 53°57′ сх. д. / 10.21° пн. ш. 53.95° сх. д. / 10.21; 53.95 (Пікар M) 8
N 10°31′ пн. ш. 53°34′ сх. д. / 10.52° пн. ш. 53.57° сх. д. / 10.52; 53.57 (Пікар N) 19
P 8°49′ пн. ш. 53°37′ сх. д. / 8.82° пн. ш. 53.62° сх. д. / 8.82; 53.62 (Пікар P) 8
Y 13°11′ пн. ш. 60°16′ сх. д. / 13.18° пн. ш. 60.27° сх. д. / 13.18; 60.27 (Пікар Y) 4

Наступні кратери були перейменовані Міжнародним астрономічним союзом:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Picard. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 12 грудня 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  2. ↑ Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 228. — DOI:10.3931/e-rara-238. (Insula Alopecia вказана в списку назв на с. 229 [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.])
  3. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 201. — ISBN 9780521544146.
  4. ↑ Карта Чорного та Азовського морів, складена Абрагамом Ортеліусом
  5. ↑ Manilius M., Sherburne E. The sphere of Marcus Manilius made an English poem: with annotations and an astronomical appendix. — London : Printed for Nathanael Brooke, 1675. — P. 170.
  6. ↑ Пугачева С. Г., Родионова Ж. Ф., Шевченко В. В., Скобелева Т. П., Дехтярева К. И., Попов А. П. Государственный Астрономический институт им. П.К. Штернберга, МГУ. [1] — 2009. — С. 33. Архівовано з джерела 12 грудня 2014 (описание)
  7. ↑ а б Picard Crater Impact Melt. lroc.sese.asu.edu. 11 грудня 2012. Архів оригіналу за 12 грудня 2014. Процитовано 12 грудня 2014.
  8. ↑ Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
  9. ↑ The Crater Picard: Strange Convergences. vgl.org. 4 квітня 1996. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 12 грудня 2014.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пікар_(кратер)&oldid=38207480