Пікульський Михайло Михайлович
| Михайло Михайлович Пікульський | |
|---|---|
| Народження |
3 вересня 1896 Липовець, Липовецький повіт, Київська губернія |
| Смерть |
19 вересня 1969 (73 роки) Ченстохова, Польська Народна Республіка |
| Країна |
.svg){kind=small} УНР |
| Приналежність |
 Армія УНР |
| Звання |
 Сотник |
| Командування | сотник 6-ї Січової дивізії армії УНР. |
| Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-радянська війна Польська кампанія 1939 Німецько-радянська війна |
| Нагороди |
 |
Михайло Михайлович Пікульський (3 вересня 1896, Липовець, Липовецький повіт, Київська губернія — 19 вересня 1969, Ченстохова, Польська Народна Республіка) — сотник Армії УНР, майор Війська Польського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 3 вересня 1896 у місті Липовець Липовецького повіту Київської губернії. Походив зі священицької родини. Закінчив Костянтинівську військову школу у Києві.
Колишній поручик царської армії став старшиною 6-ї Січової дивізії армії УНР. Брав участь у Другому зимовому поході. Був інтернований у Александруві-Куявському, пізніше переведений до Щипйорно під Калішем. У 1923—1924 роках був слухачем академічних курсів Генерального Штабу Армії УНР.
У 1927 році вступив на контрактну службу до Війська Польського. У вересні 1939 року як офіцер зв'язку Війська Польського майор Пікульський нагороджений польським бойовим Хрестом Хоробрих за мужність, проявлену в боях за Варшаву. Вже за тиждень він опинився у німецькому таборі для полонених, звільнитися з якого йому допомогли активісти ОУН.
Після початку німецько-радянської війни Михайло Пікульський вступив до частин Вермахту і очолив батальйон шуцманшафту, що входив до складу 6-ї армії генерала Фрідріха Паулюса. Разом з нею Михайло Пікульський потрапив в оточення під Сталінградом, однак зумів прорватися до німців.
Влітку 1943 року вступив до бойової управи дивізії «Галичина». У 1944 році потрапив у радянський полон на території Румунії. Відбув довгих 12 років у таборах ГУЛАГу, 1957 року Михайло Пікульський виїхав до польського міста Ченстохова, де й прожив до самої смерті[1].
Помер 19 вересня 1969 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дмитро Калинчук (9 травня 2012). Від Двоголового орла до Галицького лева. tyzhden.ua. Український тиждень. Процитовано 26 травня 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Руккас А. Участь українців-контрактних офіцерів польської армії у вересневій кампанії 1939 р. / Андрій Руккас // Київська старовина. — 2002. — № 3. — С. 90—102.
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга 1. — Київ : Темпора, 2011. — С. 342. — ISBN 978-617-569-041-3.
- Aleksander Kolańczuk Chęstochowa jako ośrodek życia oświatowo-kulturalnego emigrantów ukraińskich w latach 1920-1939 // Prace Naukowe Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie. — seria «Zeszyty Historyczne». — 2009, z. X. — S. 109—123. — ISSN 1898-4630. (пол.)