Пінопласт

Пінопла́сти — газонаповнені пластмаси з пористою структурою, які складаються з комірок, що не сполучаються, отримані з синтетичних смол; характеризуються низькою щільністю та високими тепло- і звукоізоляційними характеристиками.

Пінопласти бувають

• поліуретанові,
• полівінілхлоридові,
• поліетиленові,
• карбамід-формальдегідні,
• полістиролівфенольні, і
• формальдегідні.

Виготовлення

Отримують пінопласт методом спінювання гранул полістиролу — термопластичний полімер. Після спінювання вони обробляються розігрітою водяною парою, після цього уся процедура повторюється.

Циклічні процеси спінювання дозволяють значною мірою зменшити густину гранул полістиролу, що веде до зменшення їх ваги. Після вторинного спінювання пінопласт потребує сушки. Сушка полягає у видаленні залишкової вологи з поверхні пінополістиролу (всередину вода не потрапляє — пінопласт водонепроникний матеріал).

Сушка відбувається на відкритому повітрі — саме на цьому етапі повітря заповнює пори матеріалу і він набуває закінченої форми. Розмір гранул може варіюватися від 5 до 15 міліметрів.

Висушений пінополістирол потребує формування. Оброблений матеріал пресується за допомогою спеціальних верстатів і піддається третинній обробці гарячою парою. В результаті формування він виглядає як блок білого кольору певної товщини. Блок нарізается на потрібні форми. Пінопласт може бути нарізаний не лише відповідно до типових параметрів, але і відповідно до індивідуальних розмірів, що вимагаються для конкретного будівництва.

Нарізка пінополістиролу робиться на верстатах з горизонтальним і вертикальним типом нарізки. При різанні його структура не ушкоджується, формування проходить швидко. Єдина технологічна умова: температура в цеху, де йде нарізка, не повинна опускатися нижче 18 °C, інакше пінопласт зламається (розкришиться).

Ще одна особливість виробництва: і сама технологія, і сировина коштують відносно дешево, що дозволяє значно знижувати вартість кінцевого продукту. Можна з упевненістю сказати, що пінопласт не лише безпечний і надійний утеплювач, він також є одним з найдешевших.

Низька ціна матеріалу у поєднанні з його функціональністю роблять його особливо популярним в цивільному будівництві.

Властивості

Пінопласт має високу стійкість до різних речовин, включаючи морську воду, сольові розчини, ангідрид, луж, розведені і слабкі кислоти, мила, солі, добрива, бітум, силіконові масла, спирти, склеювальні, водорозчинні фарби. Інертний по відношенню до неорганічних будівельних матеріалів — бетону, вапна, цементу, гіпсу, піску тощо, але частково розкладається під дією органічних розчинників, смол, бітумних розчинів.

Пінопласт не розчиняється і не набухає у воді, практично не вбирає вологу, довговічний і стійкий до гниття. Він не засвоюється тваринними і мікроорганізмами, тому не використовується ними як корм і не створює живильного середовища для грибків і бактерій.

Застосування

Пінопласт застосовують у вигляді спінених гранул, блоків і плит, а також роздроблених відходів пінопласту.

Пінопласт (в основному пінополістирол) застосовується для теплоізоляції існуючих споруд і використовується як утеплювач при будівництві котеджів, будівель, промислових об'єктів. Вологостійкі якості пінопласту роблять його незамінним для утеплення підземних частин будівлі, фундаментів, стін підвалів, цокольних поверхів, де застосування інших видів теплоізоляції неприпустимо унаслідок капілярного підняття ґрунтових вод. Застосування пінопласту оберігає гідроізоляцію від шкідливої дії довкілля.

При обробних роботах використовуються декоративні елементи, зроблені з формованого пінополістиролу, — стельові плитки, розетки, плінтуси, молдінги. Також пенополістірольний пінопласт застосовують в холодильному устаткуванні, суднобудуванні, для зведення плавучих пристаней, понтонів; виробництві упаковки побутових товарів, харчових продуктів.

Пожеженебезпека

Пінопласт дуже горючий. Без спеціальних домішок пінопласти легко спалахують від полум'я або іскри, швидко згораючи з полум'ям, що коптить, при цьому плавлячись і виділяючи токсичний дим. Прагнучи знизити горючість пінопластів, в них вводять негорючі і вогнегасні домішки, таким чином з'явився самозгасний тип пінопластів, Такий пінопласт подібний до глиби вугілля — його ніяк не підпалити від сірника або іскри, але в багатті він горить дуже добре.

Пінополістирол при горінні виділяє такі самі гази, як і при спалюванні деревини або пробки (CO — чадний газ, CO₂ — вуглекислий газ).

Токсичний чадний газ (без запаху і кольору) представляє небезпеку для людини.

Чадний газ активно зв'язується з гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін, і блокує передачу кисню тканинним клітинам, що приводить до гіпоксії (понижений вміст кисню в тканинах організму). Чадний газ також включається в окислювальні реакції, порушуючи біохімічну рівновагу в тканинах. При невеликій концентрації окислу вуглецю з'являються головний біль, стукіт в скронях, запаморочення, болі в грудях, сухий кашель, сльозотеча, нудота, блювота. При великій концентрації чадного газу може статися непритомність, судоми, розширення зіниць, різкий ціаноз (посиніння) слизистих оболонок і шкіри обличчя. Можливі зорові і слухові галюцинації. Часто спостерігаються важкі ускладнення: порушення мозкового кровообігу, явища набряку мозку, можливий розвиток інфаркту міокарда.

Власницькі фірмові назви

Пінополістирол, фірмова назва «стиропор», був винайдений фірмою «BASF» в 1951 році. Гранули стіропора (ПСВ/EPS) отримують шляхом полімеризації стиролу при одночасному додаванні пороутворювальних речовин (пентану).

Пінопласт (пінополістирол, стіропор) — теплоізоляційний матеріал білого або жовтуватого кольору, на 98 % що складається з повітря, ув'язненого в мільярдах мікроскопічних тонкостінних комірок зі спіненого полістиролу.

Посилання

Що таке Пінопласт?

Див. також

• Газонаповнені пластмаси
• Поролон
• Пінополістирол

Це незавершена стаття про матеріал. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.