Піпін II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Піпін II
Pépin II
Піпін II
Деньє Піпіна II Аквітанського.
король Аквітанії
13 грудня 838 — 6 червня 848/вересня 852
Попередник: Піпін I
король Аквітанії
854 — 25 червня 864
Попередник: Людовик III Молодший
Наступник: Карл III Молодший
 
Народження: близько 823
Смерть: після 25 червня 864
Санліс
Династія: Каролінги
Батько: Піпін I
Мати: Рінгарда / Ангельберга


Піпін II Молодший (фр. Pépin, близько 823 — після 25 червня 864, Санліс) — король Аквітанії в 838852, син Піпіна I, короля Аквітанії, і Рінгарди/Ангельберги.

Біографія[ред.ред. код]

В 838 році, після смерті короля Аквітанії Піпіна I, аквітанська знать визнала королем його сина, Піпіна II. Але його дід, імператор Людовик I Благочестивий, не визнав королем онука, передавши Аквітанію своєму молодшому синові Карлу. Імператор зажадав, щоб Піпін з'явився в Ахен, однак він відмовився це зробити. У результаті Піпін зберіг контроль над Аквітанією.

В 841 році Піпін брав участь у битві при Фонтені на боці імператора Лотара I. Піпін II розбив армію Карла II, але інший брат Карла, Людовик II Німецький, розбив армію Лотара. Після поразки Піпін відступив в Аквітанію. Згідно з Верденськомим договором Аквітанія ввійшла до складу держави Карла II, але Піпін відмовився визнати Карла своїм сюзереном. За підтримки Бернара Септіманского Піпін продовжував опір Карлу.

В 844 році Піпін, позбувшись підтримки страченого Карлом Бернара Септіманского, закликав на допомогу нормандського ярла Оскара, провівши його від Гаронни до Тулузи,і даючи можливість розграбувати її. В 845 році Сегуїн з Бордо, який боровся проти гасконського графа Саншу II Санше, був визнаний Піпіном герцогом Васконії.

В 847 році ярл Оскар отримав в управління місто Бордо, що викликало невдоволення аквітанців. У результаті, в 848 році аквітанці не підтримали Піпіна II, закликавши на допомогу Карла II. 6 червня Карл коронувався в Орлеані як король Аквітанії. Брат Піпіна, Карл, також пред'явив право на аквітанську корону, але в 849 році він був захоплений і пострижений у ченці.

Піпін продовжував боротьбу проти Карла II до вересня 852 року, коли він потрапив в полон до Саншу II Санше, який передав бранця Карлу. За це Саншу отримав від Карла титул герцога Гасконі, а Піпін був ув'язнений у монастирі Сен-Медар в Суассоні.

Однак аквітанці знову повстали - цього разу проти Карла Лисого, звернувшись за допомогою до його брата Людовика Німецького, який відправив у Аквітанію для управління королівством свого сина Людовика Молодшого. Згодом, Піпіну II вдалося втекти. В 854 році він згуртував навколо себе аквітанців і вигнав Людовика. У відповідь в 855 році королем Аквітанії Карл призначив свого малолітнього сина Карла Молодшого, опікуном над яким був призначений граф Пуатьє Рамнульф I, який отримав титул герцога Аквітанії.

Нормани, що влаштувалися в долині Луари, скориставшись тим, що Карл Лисий був зайнятий боротьбою з Піпіном, розорили Пуатьє, Ангулем, Периге, Лімож, Клермон та Бурж. До них приєднався і Піпін, який брав участь в нападі на Тулузу. Але в 864 році Піпін був узятий в полон Рамнульфом I. 25 червня 864 року на асамблеї в Пітресі (Верхня Нормандія) він був засуджений до смертної кари, але потім покарання було змінено королем на взяття під варту, і він був ув'язнений в Санліс, де нібито помер через деякий час. Після ув'язнення, відомості про нього відсутні.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Pierre Riché, Les Carolingiens, une famille qui fit l’Europe. — 1983
  • Jean-Charles Volkmann, Bien Connaître les généalogies des rois de France. — ISBN 2-87747-208-6
  • Michel Mourre, Le petit Mourre. Dictionnaire d'Histoire universelle. — ISBN 978-2-04-732194-2

Посилання[ред.ред. код]