Піринг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Піринг (від англ. peering — сусідство) — угода інтернет-провайдерів про обмін трафіком між своїми мережами, а також технічну взаємодію, що реалізує дану угоду: з'єднання мереж і обмін інформацією про мережеві маршрути по протоколу BGP.

Про пірингові угоди[ред.ред. код]

Договір обміну Інтернет-трафіком між двома і більше мережами Інтернет-провайдерів складається з трьох елементів:

  • фізичне з'єднання мереж;
  • технічна взаємодія між мережами, обмін маршрутами;
  • комерційні і договірні пірингові угоди.

Інтернет-провайдери часто організовують точки обміну трафіком, тобто приміщення, в яких відбувається фізичне з'єднання мереж багатьох операторів.

Типи пірингових угод[ред.ред. код]

Піринг може здійснюватися через:

  • приватний зв'язок за схемою «точка-точка» між двома мережами;
  • точку обміну трафіком, можливо, незалежну ні від одного провайдера, де безліч операторів обмінюються трафіком.

З комерційної точки зору розрізняють платний і безкоштовний піринг. Зазвичай великі провайдери обмінюються трафіком між собою безкоштовно, і стягують оплату за піринг з дрібних провайдерів. Дрібні провайдери обмінюються між собою на точках обміну трафіком безкоштовно.

Ефективність пірингу[ред.ред. код]

Піринг дозволяє скоротити маршрути передачі пакетів між мережами і знизити витрати на трафік. Створення міських чи національних вузлів обміну трафіком допомагає уникнути використання міжміських та міжнародних каналів зв'язку при передачі інформації між різними Інтернет-провайдерами одного міста чи країни. Піринг дозволяє Інтернет-провайдерам пропонувати безкоштовний місцевий трафік.

Див. також[ред.ред. код]