Пірникоза сірощока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пірникоза сірощока
Пірникоза сірощока у шлюбному вбранні
Пірникоза сірощока у шлюбному вбранні
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Пірникозоподібні (Podicipediformes)
Родина: Пірникозові (Podicipedidae)
Рід: Пірникоза (Podiceps)
Вид: Пірникоза сірощока
Біноміальна назва
Podiceps grisegena
(Boddaert, 1783)
Жовтий — гніздовий ареал, синій — взимку.
Жовтий — гніздовий ареал, синій — взимку.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Podiceps grisegena
EOL: 1047338
ITIS logo.jpg ITIS: 174479
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 106003638
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 80367
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Podiceps grisegena

Пірникоза сірощока[1] або норець сірощокий (Podiceps grisegena) — вид водоплавних птахів родини пірникозових. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий птах.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Пірникозу сірощоку за розміром можна порівняти з качкою середнього розміру. Маса тіла становить 500–900 г, довжина тіла 40—50 см, розмах крил 77—85 см. У дорослого самця у шлюбному вбранні верх голови чорний, з ледь помітним «чубом»; щоки, покривні пера вух і горло сірі; шия і воло каштаново-руді; спина темно-бура; груди і черево білі; на крилі біле «дзеркальце» і біла смуга на покривних перах, які видно лише в польоті; основа дзьоба жовта кінцева частина чорна; ноги чорні. У позашлюбному вбранні у дорослого самця верх сірувато-бурий; горло, низ щік і верх шиї на боках білі, низ білий. Молодий птах подібний до самки у шлюбному вбранні, але на білуватих щоках темно-бурі смуги, шия рудувата, дзьоб темно-бурий[2].

Поширення[ред.ред. код]

Ареал складається з декількох ділянок в Євразії та Північній Америці. Населяє різні кліматичні зони від смуги тундри в Лапландії, Якутії, на Колимі, Чукотці та Алясці до пустель в Прикаспії, Приураллі та Аризоні.

В Україні гніздиться на всій території, крім гір; під час міграцій може траплятися скрізь; регулярно зимує біля чорноморського узбережжя, на водоймах в глибині суходолу — лише зрідка[2].

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 32—56 тис. гніздових пар, в Україні — 5—9 тис. пар. В Європі відмічається слабке скорочення чисельності[3].

Місця існування[ред.ред. код]

Біля гнізда

Населяє зазвичай неглибокі, сильно зарослі очеретом або рогозом стоячі водойми, частіше за все озера та риборозплідні ставки. Виявляє схильність до гніздування окремими парами, проте відомі також і групові поселення. Для гнізда обирає більш розріджені ділянки заростей прибережної рослинності або її масиви, розділені внутрішніми плесами.

Гніздування[ред.ред. код]

Елемент шлюбної поведінки
Дорослий птах з виводком

Гніздо влаштовує як в глибині, так і по краю заростей, а інколи серед розрідженої водної рослинності. Основою для гнізда зазвичай слугують декілька стебел очерету, які птах закріплює між стеблами надводних рослин. При основі укладає стебла та листя, кореневища, корені водних рослин, водоростей. Збудоване гніздо майже на 9/10 занурене у воду та часто торкається дна водойми. На гніздовій території птахи також влаштовують з того самого матеріалу, що і гніздо, декілька невеликих площадок для відпочинку та шлюбних ритуалів. Залишаючи гніздо, птах прикриває кладку гніздовим матеріалом або пучком зелених рослин, взятих з води.

Кладка складається з 3—5, рідше з 2 або 6 яєць. Шкаралупа спочатку матова, блакитно-біла, але від постійного контакту з вологим матеріалом гнізда до кінця насиджування набуває жовтувато-бурого забарвлення. Середній розмір єяць 51,20 х 34,19 см.

До гніздування приступає в травні. Відкладання яєць відбувається у другій — третій декадах цього місяця. Насиджування триває протягом 22—23 діб. Пташенята виводкові. Протягом року один виводок[4].

Живлення[ред.ред. код]

Основу живлення в літній період складають безхребетні, у тому числі імаго і личинки водних комах (жуки та клопи, личинки бабок, волохокрильців та комарів), бокоплави, молюски та павуки. На 10—15 % їжа складається з кормів рослинного походження. Взимку живиться майже виключно рибою.

Посилання[ред.ред. код]

  1. «Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. — К.—Л., 2007. — 111 с.». Архів оригіналу за 2013-08-22. 
  2. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. Птицы Белоруссии: Справочник-определитель гнезд и яиц / М.Е. Никифоров, Б.В. Яминский, Л.П. Шкляров. — Минск: Выш. шк, 1989. — 479 с. — ISBN 5-339-00209-8.
  • Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 1. Гагари, норці, трубконосі, веслоногі, голінасті, фламінго / Смогоржевський Л.О. — К.: Наукова думка, 1979. — 188 с.
  • Дементьев Г.П., Мекленбурцев Р. Н., Судиловская А.М., Спангенберг Е.П. Птицы Советского Союза. — М.: Сов. наука, 1951. — Т. 2. — 480 с.