Піроелектрики

Піроеле́ктрик  — речовина, в якій існує спонтанний електричний дипольний момент.

Це спонтанно поляризовані п’єзоелектрики, ступінь поляризації яких залежить від температури. Отже, усі піроелектрики є п'єзоелектриками, а отже кристалічними речовинами без центру інверсії.

Кристали піроелектриків мають особливі осі, для яких властивості кристалів різні в позитивному та негативному напрямку. При нагріванні такого кристалу один його кінець заряджається позитивно, другий – негативно. Поява зарядів на поверхні піроелектриків пов’язана з додатковим зміщенням диполів вздовж електричної осі під дією температури. Піроефект має зворотний характер.

Кристали, які є піроелектриками лише в певному діапазоні термператур, називаються сегнетоелектриками.

Прикладом піроелектрика є турмалін. До піроелектриків належать також вермікуліт, нефелін, канкриніт, піротин та ін. мінерали.

Зазвичай заряди на поверхні піроелектрика нейтралізуються порошинками, які налипають на неї з повітря. Проте нескомпенсовані заряди виникають при нагріванні таких кристалів. Виникнення зарядів на поверхні піроелектриків при нагріванні називається піроелектричним ефектом. В існуванні заряджених поверхонь можна також переконатися при розломі кристалу.

Див. також

• П'єзоефект
• П'єзоелектричні властивості гірських порід
• П'єзоелектрика
• П'єзокварц
• П'єзометр
• Піроелектрика
• Електрокалоричний ефект

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
• Сивухин Л. В. (1977). Общий курс физики. Том III. Электричество. Москва: Наука. 

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.