Піротин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Піротин
NiAs structure of basic pyrrhotite-1C

Піротин (рос. пирротин, англ. pyrrhotite, pyrrhotine, magnetic pyrites; нім. Pyrrhotin n, Pyrrhotit m) – мінерал, сульфід заліза координаційної будови.

Назва піротину походить від грец. пірросвогняночервоний (назву дав у 1835 році німецький мінералог Август Брайтхаупт - J.F.A.Breithaupt, 1791-1873). Син. – колчедан магнітний, магнетопірит, піротит.

Склад і властивості[ред.ред. код]

Формула: Fe1-nS. n = 0-0,11. Містить (%): Fe – 63,53; S – 36,47. Домішки: Cu, Ni, Co. Головним чином домішки має за рахунок халькопіриту – CuFeS2, і пентландиту – (Fe,Ni)9S3.

Кристалографія[ред.ред. код]

Сингонія гексагональна (для високотемпературної модифікації, стійкої при температурі вище 300°) і моноклінна (для низькотемпературної модифікації, стійкої при температурі нище 250°). Дигексагонально-біпірамідальний вид симетрії. Штучні модифікації – ромбічна і низькотемпературна гексагональна.

Агрегати і габітус[ред.ред. код]

Піротин звичайно зустрічається в суцільних масах або у вигляді вкраплених зерен неправильної форми. Форми виділення: таблитчасті, рідше стовпчасті, пірамідальні кристали, зливні маси, розетки, агрегати. Інколи спостерігаються радіально-волокнисті агрегати. Кристали трапляються рідко. Звичайно вони мають таблитчастий і рідше стовпчастий та пірамідальний габітус. На кристалах найчастіше розвинені грані пінакоїда {0001}, призми {1010} і біпіраміди {1011}. Інколи відмічаються двійники зростання по (1011) та орієнтові наростання арсенопіриту.

Фізичні властивості[ред.ред. код]

Колір бронзовожовтий, з бурою побіжалістю. Колір риси сіруваточорний. Блиск металічний. Непрозорий. Спайність недосконала. Густина 4,58-4,70. Твердість 3,5-5,0. Злам нерівний до напівраковистого. На повітрі тьмяніє. Крихкий. Добрий провідник електрики. Переважно магнітний, з різною інтенсивністю: чим більша кількість заліза, тим менше магнітний.

Утворення і родовища[ред.ред. код]

Зустрічається в родовищах, пов’язаних з основними виверженими породами. В екзогенних умовах він виникає дуже рідко і відомий в осадочних залізних рудах (Керченське родовище). Також відомий у контактово-метасоматичних, гідротермальних і дуже рідко осадових утвореннях, у фосфоритових жовнах. Дуже поширений мінерал гіпогенних родовищ. Зустрічається також в метеоритах. Родовища: Боденмайс (Баварія, ФРН), Гундгольмен і Івеланд (Норвегія), Тунаберґ (Швеція), Оутокумпу (Фінляндія), Геря (Румунія), Риф Меренського (ПАР). В Україні знайдений на Поділлі, у Подніпров’ї.

Практичне значення[ред.ред. код]

Є рудою заліза, хоча і менш значущою, ніж пірит. Використовується в хімічній промисловості (виробництво сірчаної кислоти). З руди виділяють також домішки металів. Цінується колекціонерами.

Різновиди[ред.ред. код]

  • моноклінний (природний П. з вмістом сірки 51,5-54,5 ат.%. Феромагнітний. Зустрічається разом з гексагональним П., утворюючи в ньому пластинчасті виділення і тонкі прожилки),
  • П. нікелистий,
  • П. стибіїстий (брейтгауптит, NiSb),
  • α-піротин (синтетичний піротин ромбічної сингонії),
  • β-піротин (1. Інша назва піротину; 2. Синтетична низькотемпературна гексагональна модифікація піротину).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]