Пірофор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пірофо́р (грец., від pyr — вогонь, і phero — несу) — назва, яка застосовується до хімічних сполук, для яких достатньо контакту з повітрям (від тертя або зіткнення), щоб спалахнути (утворювати іскри чи вогонь та світло).
Пірофори — це підклас піротехнічних засобів, які не містять окислювачів, але самозапалюються, вступаючи в контакт з киснем.[1]
Такими сполуками є фероцерій, цитрат заліза і ін.
Примітки [ред.]
- ↑ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення (Загальні примітки) від 8 грудня 1997 року N 1358 м.Київ (див. текст) ( Вилучено згідно з Постановою КМ N 184 від 15.02.2002 ) ( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 1807 від 20.11.2003 )
Посилання [ред.]
Використання пірофорних властивостей Урану у артилерійських снарядах (нім.)
