Пірофор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Самозаймання плутонію залишеного на повітрі

Пірофо́р (грец., від pyr — вогонь, і phero — несу) — назва, яка застосовується до хімічних сполук, для яких достатньо контакту з повітрям (від тертя або зіткнення), щоб спалахнути (утворювати іскри чи вогонь та світло).

Пірофори — це підклас піротехнічних засобів, які не містять окислювачів, але самозапалюються, вступаючи в контакт з киснем.[1]

Такими сполуками є фероцерій, цитрат заліза і ін.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Використання пірофорних властивостей Урану у артилерійських снарядах (нім.)